Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів:Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Ізмайлової Т.Л., Остапчука Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до приватного підприємця ОСОБА_6 (далі - ПП ОСОБА_6) про захист прав споживача, повернення боргу та стягнення пені, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2010 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПП ОСОБА_6 про захист прав споживача, повернення боргу та стягнення пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 8 липня 2006 року між позивачем та ПП ОСОБА_6 було укладено договір підряду № 7 на виконання робіт по виготовленню та встановленню міжкімнатних дверей у квартирі з кінцевим строком виконання 15 серпня 2006 року. Загальна вартість робіт складала 4570, 25 грн. У момент підписання договору позивач сплатила відповідачу аванс у сумі 2272, 50 грн., і в подальшому на вимогу останньої у відшкодування витрат на комплектуючі частини до дверей доплатила 1010 грн. та 959,50 грн. Оскільки у встановлений строк відповідач умови договору виконала, позивач просила стягнути на її користь борг у сумі 5016 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 54925, 20 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 серпня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у відшкодування збитків 4242 грн. та пеню в розмірі 50041, 50 грн. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2010 року заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 пені в розмірі 50041, 50 грн. скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

27 грудня 2010 року ухвалою судді Верховного Суду України відкрито касаційне провадження у справі.

16 листопада 2011 року ухвалою колегії суддів Верховного Суду України на підставі пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , зміни до яких внесено Законом України від 20 жовтня 2011 року №3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) , який набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що 8 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 було укладено договір підряду № 7 на виконання робіт по виготовленню та встановленню міжкімнатних дверей у квартирі з кінцевим строком виконання 15 серпня 2006 року. Загальна вартість робіт згідно умов договору складала 4570, 25 грн.

ОСОБА_5 на виконання умов договору сплатила відповідачу кошти на загальну суму 4242 грн.

ПП ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, кошти сплачені позивачем не повернула.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (частина друга статті 258 ЦК України).

За правилами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи строк виконання договору сторонами визначений 15 серпня 2006 року.

Умови договору 15 серпня 2006 року відповідачем виконані не були, що не заперечувалось сторонами.

Позивач звернувся до суду з позовом 10 лютого 2008 року, тобто зі спливом встановленого вищенаведеними нормами цивільного Кодексу України (435-15) річного строку звернення до суду щодо стягнення пені.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення суду та апеляційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції заявляла про пропуск позивачем спеціального строку позовної давності щодо стягнення пені, посилаючись на порушення статті 258 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки позивачем був пропущений річний строк позовної давності звернення до суду.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, є безпідставними.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.