6-4841св12 Про визнання незаконним рішення загальних зборів, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку - 04.04.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Зірочка», Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Синяківська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання незаконним рішення загальних зборів, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання звинувачення незаконними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до садівничого товариства «Зірочка» (далі - СТ «Зірочка»), Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення загальних зборів, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначала, що є членом СТ «Зірочка», розташованого на землях с. Раківка Вишгородського району Київської області, із земель товариства їй виділена земельна ділянка АДРЕСА_1 площею 0, 06 га, яку вона освоїла та активно нею користувалася, сплачуючи членські внески. У період з 2000-2003 років у зв'язку з важкими сімейними обставинами (загинув син, помер чоловік, сама тривалий час хворіла) вона не могла інтенсивно працювати та обробляти свою земельну ділянку.

У 2006 році позивачці стало відомо, що користувачка суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2, за згодою правління СТ «Зірочка» незаконно приєднала її земельну ділянку АДРЕСА_1 до своєї і огородила металевою огорожею.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконними рішення загальних зборів членів СТ «Зірочка» від 14 липня 2002 року про виключення її із членів товариства та вилучення у неї земельної ділянки, визнати незаконними розпорядження Вишгородської райдержадміністрації від 28 жовтня 2003 року про передачу земельної ділянки АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 та державний акт на право приватної власності на землю, виданий 1 червня 2004 року на ім'я ОСОБА_2

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання звинувачення незаконними.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що позивачка не набула права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, а тому її вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є членом СТ «Зірочка» з 1988 року.

Згідно п. 2.7 Статуту СТ «Зірочка» член товариства може бути виключений з товариства у випадках: несплати внесків або платежів без поважних причин протягом більш як чотирьох кварталів; не освоєння земельної ділянки на протязі двох років (вимоги до освоєння земельної ділянки викладені у п. 2.4.3 Статуту).

Відповідно до п. 2.4.3 Статуту СТ «Зірочка» член товариства зобов'язаний протягом двох років проводити освоєння виділеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення - ефективно використовувати для вирощування плодово-ягідної та овочевої продукції. Освоєною вважається земельна ділянка, що скопана або переорана (крім місць забудови та території не більше 1 м відстані від межі сусідів), на якій з урахуванням норм закладання саду і агротехнічних заходів посаджено не менше 10 плодових дерев, ягідних кущів та інших рослин при обов'язковій наявності на ділянці туалету та компостної ями (ящика).

Пунктом 2.8 Статуту встановлено, що виключення з членів товариства здійснюється рішенням правління товариства з наступним затвердженням на загальних зборах товариства. Член товариства, що підлягає виключенню, заздалегідь попереджається про дату, час засідання правління, загальних зборів та порядок денний. Неявка члена товариства на засідання правління та загальні збори без поважних причин (хвороба, перебування у відрядженні тощо) не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що вона вчасно й належним чином освоїла виділену їй у СТ «Зірочка» земельну ділянку, виростила плодовий сад, кущі, вчасно сплачувала відповідні внески і платежі. Однак у період з 2000-2003 років, у зв'язку з поважними причинами, а саме хворобою і смертю чоловіка, загибеллю сина, вона не могла обробляти спірну земельну ділянку, хоча продовжувала сплачувати членські внески.

Крім того, позивачка зазначала, що її не було повідомлено про проведення засідання правління та загальних зборів, на яких обговорювалося питання її виключення з членів товариства.

Вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув; доводів позивачки належним чином не перевірив; не встановив та не визначив порядку виключення з членів СТ «Зірочка» й відповідно не з'ясував чи було дотримано такого порядку при виключенні ОСОБА_1 із членів товариства. Крім того, встановлюючи, що позивачка не набула права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, суд не навів жодних доказів на підтвердження такого висновку, своїх висновків не обґрунтував.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України достатньою мірою не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Статтею 335 частиною 1 ЦПК України (1618-15) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 у касаційній скарзі сторонами не оскаржуються. Підстав для перевірки їх правильності та обґрунтованості у зазначеній частині не вбачається.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до садівничого товариства «Зірочка», Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Синяківська сільська рада Вишгородського району Київської області, про визнання незаконним рішення загальних зборів, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.