Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 серпня 2010 року та на рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який у травні 2010 року доповнив, мотивуючи свої вимоги тим, що 3 березня 2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» укладено кредитний договір № 50-19/ФК-08, відповідно до умов якого він отримав кредиту на придбання нерухомості у розмірі 270 000 грн. У забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку належну позивачу квартиру АДРЕСА_1.

На вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» позивачем застраховане майно, передане у іпотеку, шляхом укладення 3 березня 2008 року договору добровільного страхування заставного майна з товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

14 січня 2009 року у зазначеній квартирі сталася пожежа, внаслідок якої завдано майнової шкоди на суму 223 573 грн., проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування. Вважаючи таку відмову у виплаті неправомірною, позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано право ОСОБА_3 порушеним та стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача 223 573 грн. страхового відшкодування, 5 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, і 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2011 року заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 серпня 2010 року змінено. Зменшено розмір страхового відшкодування з 223 573 грн. до 164 389,82 грн., розмір стягнутих витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, зменшено з 5 000 грн. до 3 700 грн., розмір витрат за проведення експертизи зменшено з 1 708,80 грн. до 1 264,51 грн., зменшено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 30 грн. до 22,20 грн.

У частині стягнення моральної шкоди рішення скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

У іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 серпня 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із правильності висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача страхового відшкодування, проте суд першої інстанції помилково не вирахував з розміру страхового відшкодування вартість безумовної франшизи, вартість оздоблювальних робіт та матеріалів для внутрішнього оздоблення.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами, 3 березня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», укладено кредитний договір № 50-19/ФК-08, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредиту на придбання нерухомості у розмірі 270 000 грн. У забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між тими ж сторонами укладено договір іпотеки та передано в іпотеку належну позивачу квартиру АДРЕСА_1.

На виконання умов кредитного договору 3 березня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» укладено договір добровільного страхування заставного майна.

14 січня 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа, внаслідок якої пошкоджено застраховану квартиру.

Дану подію суди вважали страховим випадком у розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» та п.7.2 договору страхування.

30 червня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення у зв'язку з настанням страхового випадку відповідних страхових виплат, однак у виплаті страхового відшкодування відмовлено.

Відповідно до пункту 4 договору страхування від 3 березня 2008 року вигодонабувачем є товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Згідно п. 15.2 договору страхування страхове відшкодування виплачується протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня підписання страхового акту, що є формою рішення про виплату страхового відшкодування, за умови наявності письмової відповіді вигодонабувача відповідно до п.22.1 цього договору.

За п.22.1 договору сторони домовились, що під час дії кредитного договору вигодонабувач зобов'язаний після отримання письмового повідомлення страховика про прийняття рішення про сплату страхового відшкодування протягом п'яти робочих днів з дати отримання повідомлення надати страховику письмову відповідь (попередньо надіславши факсом або електронною поштою) із зазначенням напрямку використання страхового відшкодування і вказати рахунки, на які страховик перераховує страхове відшкодування у випадку, якщо останнє буде направлене на погашення заборгованості за кредитним договором.

Під час апеляційного провадження до справи долучено довідку, зі змісту якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» заперечує проти виплати страхового відшкодування страхувальнику готівкою, перерахування коштів на рахунок ремонтного підприємства за відновлювальний ремонт, перерахування коштів на рахунок, вказаний страхувальником, і не заперечує перерахувати страхове відшкодування на рахунок банку в рахунок погашення кредитної заборгованості по договору.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Рішення апеляційного суду не містить будь-яких висновків щодо наданої до суду апеляційної інстанції довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та можливості її прийняття на стадії апеляційного провадження.

Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що за правилами ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не надав належну оцінку наданим доказам та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин ухвалене судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2011 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.