Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Гончара В.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час шлюбу народилася дитина - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина проживає з нею. Зазначала, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча має доходи від підприємницької діяльності. Просила стягнути з відповідача аліменти у сумі 1 000 грн. щомісячно.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року, позов частково задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 9 вересня 2008 року до досягнення ним повноліття.

ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, у якій порушує питання про скасування зазначених судових рішень, просить справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відповідно до Закону України №3932-VI (3932-17) , який набрав чинності 13 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що дитина після розлучення проживає з позивачкою, відповідач не бере участі в утриманні дитини, має нерегулярний дохід, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Такі висновки суду грунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам закону.

Судами встановлено, що 21 січня 2006 року між сторонами було зареєстровано шлюб, 20 лютого 2008 року шлюб розірвано. В період шлюбу народилась дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розлучення сторін дитина проживає з позивачкою, відповідач не бере участі в її утриманні. ОСОБА_4 не працює, має нерегулярний, мінливий дохід.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За положеннями ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Доводи відповідача про те, що він не має можливості платити 700 грн. аліментів щомісячно, оскільки він не працює і не займається підприємницькою діяльністю, перевірялись судами, були судами враховані при визначенні розміру аліментів.

Оскільки дитина проживає з матір`ю, знаходиться на її утриманні, а відповідач не бере участі в утриманні дитини, при цьому має нерегулярний, мінливий дохід, то висновок судів про необхідність стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі є законним і обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами при розгляді справи дотримано вимоги закону, всебічно, повно й об'єктивно досліджені докази та надано їм належну оцінку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.