Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С. Савченко В.О. Фаловської І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», спеціалізованої медико-санітарної частини №9, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 23 вересня 1997 року працювала на державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний ГЗК») сторожем бази відпочинку, а з 1 грудня 2007 року - сторожем бази відпочинку на р. Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП «Східний ГЗК», де у своїй роботі керувалася робочою інструкцією сторожа, затвердженою 20 квітня 2005 року. З 5 червня 2009 року наказом № 61 було введено робочу інструкцію сторожа (старшого) бази відпочинку. Пунктом .2.16 зазначеної інструкції її зобов'язано регулярно проводити обрізку дерев та кущів з використанням електроінструменту. В червні 2009 року їй видано направлення на обов'язковий медичний огляд з зазначенням того, що небезпечним фактором умов праці є робота на висоті та зобов'язано пройти психофізіологічну експертизу. Після вказаного медичного обстеження, лікар ОСОБА_2 зробила висновок про її непридатність до роботи сторожем у зв'язку з протипоказанням роботи на висоті,. Через це, наказом №1159 від 28 серпня 2009 року її звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров'я. Посилаючись на те, що її звільнення з роботи проведено з порушенням норм діючого законодавства, зміни в посадову інструкцію сторожа (старшого) були внесені всупереч Довіднику кваліфікованих характеристик професій працівників, медичний висновок немає юридичної сили, оскільки підписаний не вповноваженою особою, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсними п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку та медичний висновок від 18 червня 2009 року, скасувати наказ про звільнення її з роботи, поновити її на попередній роботі з 1 вересня 2009 року та стягнути з ДП «Східний ГЗК» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Судом визнано недійсним п.2.16 Робочої інструкції сторожа (старшого) бази відпочинку на р. Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП «Східний ГЗК» в частині покладення обов'язку на сторожа регулярного обрізки дерев та кущів, в тому числі з використанням електричного інструменту. Визнано недійсним медичний висновок від 18 червня 2009 року про непридатність ОСОБА_1 до роботи сторожем. Скасовано наказ №1159 від 28 серпня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлено її на роботі сторожем бази відпочинку «Сонечко» на р. Інгулець дільниці соцкультпобуту ДП «Східний ГЗК» з 1 вересня 2009 року. Судом стягнуто з ДП «Східний ГЗК» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 10 832,99 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі представник ДП «Східний ГЗК» - Шамаханська Л.С. порушує питання про скасування ухвалених судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 1 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачаєтся з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди обгрунтовано виходили із того, що звільнення позивачки проведено з порушенням норм трудового законодавства, що пунктом 2.16 робочої інструкції змінено істотні умови праці сторожа на підприємстві, про що останню не було повідомлено відповідно до умов ч.3 ст. 31 КЗпП України, що зазначений медичний висновок не мав підпису уповноваженого працівника медичного закладу.

Доводи касаційної скарги судових висновків не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування ухвалених судових рішень, а тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 335, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.