Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко», ОСОБА_5 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанк Росії» про визнання договору поруки недійсним, за касаційною ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2012 року,

У липні 2009 року публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанк Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії»), на той час - відкрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанк Росії», звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко» (далі - ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко»), ОСОБА_5 про стягнення суми Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 2 жовтня 2008 року між ним та ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого банк передав у власність товариству пакет цінних паперів - емітованих відсоткових облігацій підприємства бездокументарної форми існування загальною кількістю 7 тис. облігацій номінальною вартістю 1 тис. грн. кожна облігація, а останній зобов'язався у строк не пізніше 26 лютого 2009 року здійснити оплату 1 400 облігацій у сумі 1 млн. 400 тис. грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 2 жовтня 2008 року між банком і ОСОБА_5 укладено договір поруки. Оскільки у визначений строк оплата облігацій не була здійснена, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути солідарно з ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко», ОСОБА_5 на його користь 6 млн. 60 тис. грн. заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів.

У березні 2010 року ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов у якому просив на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір поруки від 2 жовтня 2008 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що укладений договір поруки фактично є договором з надання фінансових послуг, зазначаючи, що фізичні особи не мають права на укладення таких договорів, оскільки не мають відповідної ліцензії відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2012 року, позов ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» задоволений.

Стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко», ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» солідарно 6 млн. 60 тис. грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» та задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 жовтня 2008 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» та ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого банк зобов'язався передати у власність товариства, а останній прийняти і оплатити пакет цінних паперів - емітованих відсоткових облігацій підприємства бездокументарної форми існування загальною кількістю 7 тис. облігацій номінальною вартістю 1 тис. грн. кожна облігація, а останній зобов'язався у строк не пізніше 26 лютого 2009 року здійснити оплату 1 400 облігацій у сумі 1 млн. 400 тис. грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 2 жовтня 2008 року між банком і ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» свої зобов'язання по договору купівлі-продажу цінних паперів № 14644 Д від 2 жовтня 2008 року належним чином виконало та передало у власність ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко» пакет цінних паперів, що підтверджується доказами по справі, однак ТОВ «Торговий дім «Бахмачконсервмолоко» свої зобов'язання, відповідно до укладеного договору не виконало, оплату вартості прийнятих облігацій не здійснив.

Виходячи з викладеного, положень статей 525, 526, 530 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, судами попередніх інстанцій також було правильно встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 Посилання останнього про те, що договір поруки є фінансовою послугою, яка має здійснюватися у відповідності до вимог ст. 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» лише фінансовою установою, є необґрунтованими.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 листопада 2010 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2012 року, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.