6-11055св11 Про визнання заповіту таким, що складений із порушенням вимог щодо його посвідчення, позбавлення права на спадкування за заповітом - 28.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кам‘яницької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання заповіту таким, що складений із порушенням вимог щодо його посвідчення, позбавлення права на спадкування за заповітом, прийняття спадщини за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року

ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в провадженні суду знаходиться справа за його позовом про встановлення за його батьками – ОСОБА_10 та ОСОБА_6 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та позовом його племінниці – ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на вказаний будинок в порядку спадкування, які об'єднані в одне провадження.

Під час ознайомлення з матеріалами справи, зокрема із заповітом ОСОБА_6, складеним 16 жовтня 2007 року та посвідченим секретарем Кам'яницької сільської ради Ужгородського району, він прийшов до переконання, що даний правочин складений з грубим порушенням вимог щодо його посвідчення та відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України є недійсним. У заповіті зазначено, що його текст заповідачем прочитано вголос, заповіт підписано гарним каліграфічним почерком та чітко виведено напис повного прізвища матері "ОСОБА_6", що не може бути прийнятним та відповідати дійсності, оскільки заповідачка була неписьменною, не вміла ні читати, ні писати, не ходила до школи і все своє життя ніде не працювала.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року визнано, що ОСОБА_6 не підписувала заповіт через неграмотність.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2009 року скасовано та позов задоволено частково. Визнано заповіт, складений ОСОБА_6 16 жовтня 2007 року, недійсним.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла у віці 82 роки.

Згідно із заповітом, посвідченим 16 жовтня 2007 року секретарем Кам’яницької сільської ради Ужгородського району ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 264, ОСОБА_6, на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй онучці – ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема те, що заповідач ОСОБА_6 через будь-які фізичні вади не могла сама прочитати заповіт та підписати його.

Скасовуючи судове рішення та визнаючи заповіт недійсним, апеляційний суд виходив із доведеності того, що ОСОБА_6 не підписувала заповіт через неграмотність, про що апеляційним судом в порядку ч. 1 ст. 146 ЦПК України було постановлено ухвалу.

Такого висновку апеляційний суд дійшов, розцінивши ненадання ОСОБА_2 оригіналу першого примірника заповіту, вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_6 як умисне ухилення від проведення експертизи через побоювання її результатів.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) (далі – Інструкція) заповіти і довіреності, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються посадовій особі виконавчого комітету не менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів. Згідно з п. 23 Інструкції (z0256-94) вказаним у заповіті спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача може бути виданий Дублікат заповіту.

Вимагаючи від ОСОБА_2 подання оригіналу першого примірника заповіту, апеляційний суд на наведені положення законодавства уваги не звернув та не врахував, що ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом не є особою, відповідальною за збереження заповіту після смерті спадкодавця, а може лише отримати його дублікат.

Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно із п. 13 Інструкції (z0256-94) я кщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, письменний, він сам прочитує документ і власноручно підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з ним і засвідчити своїм підписом, що зміст заповіту, довіреності, заяви чи іншого документа відповідає волі глухого, німого або глухонімого громадянина, який бере участь у цій нотаріальній дії.

Відповідно до п. 2.18.5 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року № 95 (z0487-05) неписьменною вважається особа, яка не вміє читати, а особа, яка закінчила 4-6 класів має початкову загальну освіту.

Судом надана оцінка показам свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які пояснили, що працювали листоношами в с. Кам'яниця, були знайомі з ОСОБА_6, яка при отриманні пенсії особисто ставила свій підпис у відомостях; засвідченим Ужгородським поштамтом Закарпатської дирекції копіям відомостей на виплату пенсії та допомоги за період 2006-2007 роки, в графі "підпис отримувача" яких міститься підпис "ОСОБА_6"; письмовій заяві ОСОБА_9, згідно з якою її мати ОСОБА_6 вміла читати та писати, мала початкову освіту, підписувала її шкільні табелі та заяви, вела листування з нею; довідці Кам'яницької сільської ради від 28 травня 2009 року № 1084/02-2Б, в якій значиться, що згідно обліку погосподарських книг Кам'яницької сільської ради гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала в АДРЕСА_1, мала початкову освіту; поясненням ОСОБА_3, яка як секретар Кам'яницької сільської ради Ужгородського району посвідчила заповіт ОСОБА_6

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України в рішенні не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; визнав факт не підписання ОСОБА_6 заповіту без достатніх підстав, не встановив і не зазначив у рішенні, в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів було неправомірно відмовлено; не визначився з тим, яку норму матеріального права суд неправильно застосував і безпідставно визнав заповіт недійсним.