6-18891ск11 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 28.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року,

У травні 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2007 року з ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 192 тис. доларів США на строк до 9 листопада 2017 року з процентною ставкою 13,9 % річних. ОСОБА_3 припинила виконання зобов’язання з повернення кредиту й станом на 5 травня 2008 року допустила заборгованість за кредитом у розмірі 961 520 грн. і процентами в розмірі 17 124 грн. 80 коп. Позивач, вважаючи термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит – обов’язковим до повернення, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 506 201 грн. 89 коп., забороргованість по процентам в розмірі 636 950 грн. 14 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 67 114 грн. 58 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 81 653 грн. 1 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги АКІБ "УкрСиббанк", суди виходили із того, що відповідач не виконав умови договору, допустив заборгованість, тому вона підлягає стягненню солідарно із боржника та поручителя у достроковому порядку.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 9 листопада 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у розмірі 192 тис. доларів США на строк до 9 листопада 2017 року з процентною ставкою 13,9 % річних. У забезпечення кредитних зообовязань за договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до п. 1.3 якого, поручитель відповідає перед кредитом у тому ж обсязі, що і боржник за усіма зобов’язаннями за основним договором. ОСОБА_3 припинила виконання зобов’язання з повернення кредиту й допустила заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте суди на ці положення закону не звернули уваги.

Так, п. 6.1. кредитного договору сторони, керуючись чинним законодавством, зокрема ст. ст. 525, 611 ЦК України, погодили, що відповідно до п. 6.1.2. цього договору банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту й повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту.

У разі застосування банком права, передбаченого п. 6.1.2. кредитного договору, банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати оплати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника (а.с. 11- 19).

До матеріалів справи долучена копія повідомлення – вимоги на ім’я ОСОБА_3 у порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором та сплати боргу в загальному розмірі 192 418 доларів 7 центів США протягом 31 дня з моменту отримання цієї вимоги, у якій йдеться про укладений між ОСОБА_3 та АКІБ "УкрСиббанк" договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 69590 від 9 листопада 2007 року за яким в іпотеку передано нерухоме майно: трьохкімнатна квартира загальною площею 72 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 24).

Повідомлення про вручення письмового повідомлення – вимоги ОСОБА_3 у порядку, передбаченому п. 6.1.2. кредитного договору в матеріалах справи відсутнє.

Указаний договір іпотеки, на який посилався позивач у повідомленні – вимозі на ім’я ОСОБА_3 у порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку", до матеріалів справи не долучений і судом не досліджений.

До матеріалів справи долучений договір поруки за № 158831, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 від 9 листопада 2007 року, у якому зазначені межі відповідальності поручителя, і якого не стосується указане повідомлення – вимога на ім’я ОСОБА_3 ( а.с. 20- 21).

Дійсно, ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилалась на те, що вимогу про дострокове погашення кредиту вона не отримувала, тому й не повернула зазначену суму боргу.

Суд належним чином не перевірив доводів ОСОБА_6 про те, що вимогу про дострокове виконання зобов’язань за договором вона не отримувала, і у рішенні не навів мотивів їх відхилення.

Обгрунтовуючи висновки про дострокове солідарне стягнення боргу з посиланням на указане повідомлення – вимогу, суд не звернув уваги на те, що ця вимога стосується іпотечного майна, а не договору поруки, яким обґрунтовані висновки суду.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 звертав увагу суду на укладений між ним та АКІБ "УкрСиббанк" договір поруки, відповідно до п. 2.2 якого, у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, банк має право пред’явити свої вимоги до поручителя, які є обов’язковими до виконання поручителем на 14-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги і посилався на те, що такої вимоги банк йому не направляв.

Ці доводи ОСОБА_4 судом не перевірені і у рішенні відсутні мотиви їх відхиленя.

Разом з тим, вирішуючи спір про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором з посиланням на направлену боржнику вимогу про дострокове повернення відповідачкою боргу в розмірі 192 418 доларів 7 центів США, суд ухвалив рішення про солідарне стягнення боргу в розмірі 287 261 доларів 97 центів США, що не узгоджується з вимогами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та п. 6.1 кредитного договору у частині попереднього повідомлення боржника про суму боргу та дострокове виконання зобов’язань про сплату цієї суми, немає розрахунку цієї суми, та чому змінилася сума.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на викладене належної уваги не звернув, не врахував змісту ст. 35 Закону України "Про іпотеку", не дав належної оцінки умовам кредитного договору та договору поруки, не долучив до матеріалів справи і не дослідив договір іпотеки, на який посилався позивач у вимозі, направленій боржнику в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, у порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України (1618-15) не встановив обставини, що мають значення для справи, дійсні права й обов’язки сторін, які випливають з кредитного договору, та договорів, укладених у забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.