Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Рудненської селищної ради, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, Управління Держкомзему у м. Львові, про визнання нечинним рішення виконкому селищної ради та державного акту на право власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2013 року,-

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинним рішення Рудненської селищної ради № 161 віл 27 грудня 1997 року, а також визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий на підставі зазначеного вище рішення на ім'я ОСОБА_5

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він подав розроблений проект землеустрою для затвердження до Управління Держкомзему у м. Львові на земельну ділянку площею 0, 0398 га по АДРЕСА_1, проте Управління Держкомзему у м. Львові відмовило йому, посилаючись на те, що рішенням Рудненської селищної ради № 161 від 27 грудня 1997 року ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку і вказані земельні ділянки частково накладаються одна на одну.

Вважав, що виконком Рудненської селищної ради вийшов за межі своєї компетенції, оскільки до його повноважень не входить вирішення земельних питань.

Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при прийнятті рішення № 161 від 27 грудня 1997 року "Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки на надання дозволу на проектування та будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2" виконком Рудненської селищної ради не виходив за межі своєї компетенції і діяв в межах та в порядку, встановленому діючим на той час законодавством України, зокрема, на підставі ч. 2 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року з наступними змінами і доповненнями) і такі повноваження були делеговані виконкому сесією цієї ради.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.