Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Диби В.Г., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківського національного медичного університету про поновлення на попередньо займаній посаді та призначення на обрану посаду, за касаційною скаргою Івано-Франківського національного медичного університету на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 липня 2011 року

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського національного медичного університету про право надання попередньо займаної посади та призначення на посаду завідувача кафедри акушерства і гінекології медичного університету.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі рішення Вченої Ради університету, наказом від 6 червня 2006 року з ним укладено трудовий договір про призначення його на посаду завідувача кафедри акушерства та гінекології на два роки, який продовжено наказом від 3 червня 2008 року на п’ять років – до 4 червня 2013 року.

В зв’язку з отриманою травмою ноги в січні 2009 року він перебував на лікуванні з 15 січня 2009 року по 29 березня 2009 року і внаслідок подальших ускладнень, йому було рекомендовано обмежене навантаження на ногу.

Оскільки він не міг за таких обставин виконувати обов’язки завідувача кафедрою, 21 вересня 2009 року подав заяву про переведення його на посаду професора кафедри за станом здоров’я і наказом від 21 вересня 2009 року його було переведено на вказану посаду.

Коли стан його здоров’я покращився, він подав заяву про переведення його на раніше займану посаду завідувача кафедри, але йому безпідставно відмовили, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право на повернення на попередньо займану посаду завідувача кафедрою акушерства та гінекології та зобов’язано Івано-Франківський медичний університет перевести ОСОБА_3 та призначити його, як обраного вченою Радою Івано-Франківського медичного університету, на посаду завідувача кафедрою акушерства та гінекології Івано-Франківського медичного університету.

У касаційній скарзі Івано-Франківський національний медичний університет просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Судами встановлено, що на підставі рішення Вченої ради Івано-Франківського національно-медичного університету наказом № 80-0 від 6 червня 2006 року з позивачем укладено трудовий договір на посаду завідувача кафедрою акушерства та гінекології цього ж університету на два роки.

Наказом № 82-0 від 3 червня 2008 року з ним продовжено трудовий договір на вказану посаду завідувача кафедри строком на п’ять років до 4 червня 2013 року.

Згідно наказу № 134-0 від 21 вересня 2009 року ОСОБА_3 професора, завідувача кафедри акушерства та гінекології з 22 вересня 2009 року переведено на посаду професора кафедри акушерства та гінекології на підставі його заяви, в якій він просив перевести його на посаду професора кафедри за станом здоров’я.

З виписок історії хвороби від 14 січня 2009 року та 17 грудня 2009 року видно, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні в обласній клінічній лікарні у зв’язку з переломом лівої гомілки.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що переведення ОСОБА_3 з посади завідувача кафедри на посаду професора цієї ж кафедри за станом здоров’я, не поєднане з достроковим припиненням трудового договору на посаді завідувача кафедрою, а є відповідно до ст. 170 КЗпП України тимчасовим переведенням на легшу роботу, викликане тимчасовим погіршенням стану його здоров'я.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Матеріали справи не містять доказів того, що переведення на легшу роботу було здійснено на підставі медичного висновку, де б вказувалось про тимчасове надання легшої роботи.

Крім того, суди всупереч нормам ст. 118 КЗпП України, яка передбачає збереження місця попередньої роботи тільки в окремих випадках, безпідставно визнали за позивачем право повернення на раніше займану посаду.

Таким чином, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України доводів позивача не перевірив, підстав позову не уточнив, не визначився з характером спірних правовідносин.

Отже, судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Івано-Франківського національного медичного університету задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 липня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.