Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року,

У грудні 2008 року АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в сумі 130 331 грн. 76 коп., посилаючись на те, що 11 липня 2007 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 32 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,5 % річних строком до 11 липня 2014 року.

Оскільки відповідач порушує умови кредитного договору, не сплачує суму заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 121 879 грн. 62 коп., заборгованість за процентами в сумі 5205 грн. 29 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1750 грн. 99 коп., проценти за користування простроченим кредитом в розмірі 1495 грн. 86 коп. та судові витрати.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року, позов акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено: стягнуто з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 130 331 грн. 76 коп. та судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконує умови укладеного між сторонами договору щодо повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому з ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 526, 530, 536, 549, 1050, 1054 ЦК України підлягає стягненню сума заборгованості, що відповідно до наданих банком розрахунків станом на 25 листопада 2008 року складає 130 331 грн. 76 коп.

З таким висновком суду погодився й апеляційний суд, проте дійшов їх з порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов’язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Проте, ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки апеляційний суд у порушення наведених норм процесуального права, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише коротким висновком про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, після чого зазначив узагальнюючу фразу, що доводи апеляційної скарги висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що борг за кредитним договором ним повністю погашено та він не має заборгованості. Зокрема, 20 червня 2008 року з метою погашення заборгованості по кредиту він звернувся до позивача із заявою про надання йому дозволу на продаж автомобіля, який був предметом застави за кредитним договором, що підтверджується довідкою від 20 червня 2008 року № 1-20/06/08 про згоду на продаж предмету застави за умови погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 900 доларів США, а також надав копію квитанції № 22 від 22 червня 2008 року про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором на суму 15 900 доларів США.

Крім того, зазначав, що нотаріусом відповідно до п. 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року (z0283-04) , відповідно до якої нотаріус знімає заборону на відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації за заявою банку, іншої юридичної особи про погашення позики кредиту та за заявою заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя ( іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов’язання, 20 червня 2008 року було знято заборону на відчуження предмета застави, що свідчить про погашення ним існуючої заборгованості.

Проте, апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги щодо виконання ним зобов’язання за кредитним договором, а також у порушення вимог ст. 212 ЦПК України належним чином не оцінив наданих ним на підтвердження цього доказів, а також належним чином не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору; не навів ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги, та з урахуванням цього не вирішив питання, чи правильно судом задоволено позов про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.