6-3142св10 Про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру - 28.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, комунальне підприємство "Ялтажилсерсвіс" про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно свідоцтва № 42 про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 26 лютого 1993 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1. 21 вересня 2004 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради за заявою ОСОБА_4 видав дублікат названого свідоцтва. Оригінал документу не було втрачено, він знаходився на руках у позивачів. Не з’ясувавши цих обставин, комунальне підприємство "Ялтажилсервіс" підготувало дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, а орган приватизації видав його без публікації в пресі, повідомлення про недійсність первинного документу. Просила визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення й задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в межах її доводів, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 26 лютого 1993 року виконавчий комітет Ялтинської міської Ради видав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1 та членів її сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 21 вересня 2004 року виконкомом Ялтинської міської ради видано дублікат свідоцтва, в якому також визнано, що квартира належить ОСОБА_1 та названим членам її сім’ї в рівних частках кожному. 4 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування частки квартири АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_5 став власником 1/4 частки зазначеної квартири.

26 квітня 2005 року рішенням Ялтинського міського суду по справі між сторонами з приводу визначення порядку користування спірною квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та визнання договору дарування недійсним встановлено, що приватизація квартири здійснена у відповідності до вимог Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , яким не передбачено, що комусь з членів сім’ї може належати більша чи менша частка у праві власності на об’єкт приватизації. Ці питання були вирішені сторонами при приватизації квартири у 1993 році і вони отримали свідоцтво на спільну часткову власність.

Суди належним чином і відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінивши подані сторонами докази, дійшли правильного висновку та дали правову оцінку свідоцтву про право власності на квартиру і його дублікат.

За правилами пункту 6.4. Положення у разі крадіжки, втрати, пошкодження, тощо, свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав, бюро технічної інвентаризації можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дублікату.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про правомірність дій органу приватизації щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності на ім’я ОСОБА_4, враховуючи створення штучних перешкод з боку інших співвласників для розпорядження належною йому часткою у праві спільної власності на квартиру.

Згідно із законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) якщо при зверненні до органу приватизації і при отриманні відповідного свідоцтва особи, які подали таку заяву не визначали інших часток у праві власності, то ці частки є рівними, оскільки інше законом не передбачено.

Також підстави видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру були предметом перевірки суду при вирішенні позову про визнання договору дарування недійсним, згідно рішення Ялтинського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2005 року. Відтак, ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 26 лютого 1993 року належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової власності) ОСОБА_1 та членів її сім’ї ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Згідно дублікату свідоцтва про право власності на квартиру від 21 вересня 2004 року виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради на квартиру АДРЕСА_1, квартира належить ОСОБА_1 та названим членам її сім’ї в рівних частках кожному.

4 жовтня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування частки квартири АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_5 став власником 1/4 частки названої квартири.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) розглядаючи позови, пов’язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім’ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно зі ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою усіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У порушення вимог ст. 212- 214 ЦПК України суд вищевказаним обставинам відповідної оцінки не надав, належним чином не перевірив доводів позивачів щодо того, що дублікат свідоцтва про право власності на квартиру від 21 вересня 2004 року містить дописку "в рівних частках кожному", що не відповідає оригіналу цього свідоцтва.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.