Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Журавель В.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2011 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2011 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь:

- заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 067,82 грн.;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- витрати на лікування в розмірі 335, 35 грн.;

- моральну шкоду, яку оцінила у 9 410 грн.

У травні 2011 року позивач подала заяву про залишення без розгляду її вимог про відшкодування витрат на лікування в розмірі 335,35 грн. та про відшкодування моральної шкоди в розмірі 9 410 грн., яка, ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2011 року, була задоволена і її позовні вимоги в цій частині були залишені без розгляду.

У червні 2011 року ОСОБА_3 уточнила свої вимоги в частині стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 437,61 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2010 року по 08 червня 2011 року в розмірі 29035,02 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що з 15 березня 2006 року по 05 листопада 2010 року вона працювала у відповідача на посаді менеджера зі страхування, менеджера із взаємодії зі страховими компаніями.

05 листопада 2010 року була звільнена за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні відповідач розрахунок з нею не здійснив, а саме, не виплатив їй заробітну плату за листопад 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2 067,82 грн.

До звільнення вона отримувала заробітну плату шляхом зарахування відповідних сум на зарплатний картковий рахунок, відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк". У зв'язку із її звільненням, дію зазначеного зарплатного карткового рахунку було припинено, а відповідна картка була здана нею ще до звільнення за розпорядженням фахівця з трудових ресурсів до відділу роздрібного бізнесу.

Вважає, що оскільки після припинення дії зарплатної картки згоду на проведення із нею розрахунку, пов'язаного із її звільненням, в порядку і способом, передбаченим частиною 5 ст. 24 КЗпП України, вона не давала, тому повинна була отримати розрахунок при звільнені в касі підприємства.

Проте відповідач, без повідомлення та її письмової згоди 08 листопада 2010 року, здійснив зарахування належних їй від підприємства сум при звільненні на її картковий рахунок, який має призначення "кредитна картка".

З цього карткового рахунку грошові кошти вона отримати не змогла, оскільки термінали банкоматів відмовляли в транзакції.

Враховуючи наведене, просила задовольнити її позов у повному обсязі.

рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 23 665,53 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції частково змінено.

З ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2010 року по 27 квітня 2011 року в розмірі 39 710,30 грн., за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов"язкових платежів.

Зобов’язано відповідача при виконанні судового рішення утримати з нарахованої позивачу суми середнього заробітку 39 710,30 грн. податок з доходів фізичних осіб та інші обов’язкові платежі.

В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника Коноваленко О.О., ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що з 15 березня 2006 року ОСОБА_3 перебувала з ПАТ КБ "ПриватБанк" у трудових відносинах, працювала менеджером зі страхування та менеджером із взаємодії із страховими компаніями.

Наказом від 02 листопада 2010 року була звільнена з займаної посади з 05.11.2010 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Випискою по рахунку НОМЕР_1 підтверджується, що на зазначений рахунок універсальної картки № НОМЕР_2 відповідачем 08 листопада 2010 року була зарахована належна позивачу у зв'язку із звільненням заробітна плата в сумі 1437, 61 грн. (а.с. 7, а.с. 34).

До цього, 06 листопада 2010 року операції з грошовими коштами, що обліковуються за зазначеною вище платіжною карткою на ім'я ОСОБА_3, відповідачем було зупинено через підозру позивача у скоєнні шахрайства та завдання банку значної шкоди (а.с. 46).

18 квітня 2011 року постановою слідчого СВ Дружківського МВ ГУ МВС України в Донецькій області відносно ОСОБА_3 відмовлено у порушенні кримінальної справи (а.с.40).

27 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримала перераховані їй ПАТ КБ "ПриватБанк" кошти.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що з боку відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні на протязі 119 робочих днів, а тому ОСОБА_3 має право, з урахуванням положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України, на отримання середнього заробітку за час затримки цього розрахунку.

Однак, даний висновок суду суперечить ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена з ПАТ КБ "ПриватБанк" 05 листопада 2010 року.

Меморіальним ордером № А11057154М tr. VBAEA11057154М від 05 листопада 2010 року відповідачем перераховано ОСОБА_3 на картку № НОМЕР_2 заробітну плату за листопад 2010 року в розмірі 1 437,61 грн. (а.с. 34), які згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 були зараховані 08 листопада 2010 року на зазначений рахунок універсальної картки позивача (а.с. 7).

Застосовуючи до спірних правовідносин норми ст. 117 КЗпП України, суди припустилися помилки щодо порушення даних норм, оскільки картковий номер – це не номер рахунку, а сама картка є лише ключем доступу до рахунку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що кошти, належні позивачу при звільненні, поступили на її зарплатний рахунок 08 листопада 2010 року, а факт неможливості здійснення транзакції по рахунку через блокування 06 листопада 2010 року картки № НОМЕР_2 може свідчити лише про невиконання чи неналежне виконання умов договору про обслуговування карткового рахунку.

Таким чином, операції з грошовими коштами ОСОБА_3 були лише зупинені, проте кошти знаходилися на її рахунку вже з 08.11.2010 року і вини підприємства у затримці розрахунку при звільненні позивача немає.

Наведене свідчить про те, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій не надано належної оцінки цим обставинам, ухвалені помилкові судові рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що, відповідно до ст. 341 ЦПК України, є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 червня 2011 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.