Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання дій з підняття відсоткової ставки за кредитним договором із нарахування штрафу неправомірними та стягнення переплачених коштів,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 липня 2011 року,

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" та просив суд визнати неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" по збільшення з 01 лютого 2009 року розміру процентної ставки за користування кредитом з 1,23 % на місяць ( 14,76 % на рік) до 25,44 % на рік та по нарахуванню штрафу у розмірі 1000 грн. по кредитному договору від 16 березня 2006 року, укладеному між ним та відповідачем. Також просить зобов’язати відповідача відшкодувати йому 7145, 36 грн. як витрати, які він поніс у зв’язку з незаконним підняттям відповідачем процентної ставки в односторонньому порядку, та встановити розмір процентної ставки відповідно до умов підписаного кредитного договору.

Посилався на те, що 16 березня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав кредит на строк до 14 березня 2013 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 66038,24 грн. для купівлі автомобіля, а також у розмірі 40137,88 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості, що становить 14,7 6% на рік.

Рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" по збільшенню з 01 лютого 2009 року розміру процентної ставки за користування кредитом з 1,23 на місяць (14,76 % на рік) до 25,44 % на рік та по нарахуванню штрафу у розмірі 1000 грн. по кредитному договору від 16 березня 2006 року, укладеному між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 Зобовязано ПАТ КБ "ПриватБанк" зробити перерахунок платежів по кредитному договору від 16 березня 2006 року, укладеному між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, з 01 лютого 2009 року з урахуванням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,23 % на місяці (14,76% на рік) та стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 1000 грн. неправомірно нарахованого штрафу та судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 липня 2011 року рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій банку зі збільшенням позивачу з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитом з 14,76 % річних до 25,44 % на рік за кредитним договором, укладеним сторонами 16 березня 2006 року, та зобов’язано відповідача зробити позивачу перерахунок платежів за укладеним кредитним договором з 01 лютого 2009 року виходячи зі ставки 14,76 % річних – скасовано, та ухвалено нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 01 серпня 2011 року та рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ПАТ КБ "ПриватБанк" з підняття відсоткової ставки за кредитним договором, здійснення перерахунку платежів; виходячи зі ставки 14,76% річних, та стягнення переплачених коштів на користь позивача в розмірі 6145,36 грн.; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів, виходячи зі ставки 14,76% річних з 01.02.2009р. та. відшкодувати позивачу переплачені кошти в розмірі 6145,36 грн.; зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу суму сплаченого штрафу в розмірі 1000.00 грн.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Цивільний кодекс України (435-15) доповнено ст. 1056-1, яка встановлює заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року (661-17) , який набрав чинності 10 січня 2009 року. Цей закон не скасовує і не пом‘якшує цивільної відповідальності особи, відтак, не має зворотної дії в часі.

Судом установлено, що договір, який серед іншого передбачав можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлював порядок такої зміни, за ініціативою банку укладений сторонами до 10 січня 2009 року, коли ст. 1056-1 ЦК України набрала законної сили чинності. А змінивши розмір процентів за користування кредитом по ініціативі банку з 1 лютого 2009 року банком порушене діюче законодавство України.

Апеляційний суд на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зворотну дію у часі зазначеного закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання дій з підняття відсоткової ставки за кредитним договором із нарахування штрафу неправомірними та стягнення переплачених коштів підлягають задоволенню. Судом першої інстанції правильно враховано те, що відповідачем не дотримані вимоги діючого законодавства України та укладеного сторонами договору, п.2.3.1, яка визначає можливість підняття відсоткової ставки за обов’язковим повідомленням боржника про підняття ставки.

Умови, за яких можлива зміна розміру процентів за користування наданим кредитом, визначені сторонами при укладенні кредитного договору. При визначенні сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення умов договору, які стосуються можливості та підстав і порядку зміни процентної ставки за користування кредитом, відсутні підстави для того, щоб вважати такі умови дискримінаційними або ж несправедливими щодо однієї із сторін договору.

Тому, при перевірці обґрунтованості такої зміни суд мав виходити із встановлення наявності обставин, з якими сторони пов’язували можливість зміни розміру процентів.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалене судом першої інстанції рішення, зроблених в ньому висновків щодо настання обставин, за яких можливе підвищення процентної ставки за користування кредитом, не спростував.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про відмову в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що рішення про збільшення відсоткової ставки за укладеним сторонами кредитним договором було прийнято 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України, а тому банк правомірно підвищив в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за користування кредитом та вказав суму заборгованість відповідача за кредитним договором з урахуванням підвищеної відсоткової ставки.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи. Відповідачем не надано належних доказів того, що вони у встановленому порядку за укладеним сторонами договором повідомили позивача про підвищення відсоткової ставки за договором, а надані ПАТ "Приватбанк" копії реєстрів правильно визнані судом неналежним доказом.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишення в силі, як ухвалене згідно із законом та помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись п.5. ч.1. ст. 336, ст.ст. 339, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 липня 2011 року скасувати, а рішення Рівненського міського суду від 17 червня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.