Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О.

Суддів:

Ізмайлової Т. Л., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, про поділ майна, за касаційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2011 року,-

У травні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, про поділ майна.

Вимоги за позовом обґрунтовувала тим, що з 2006 року вона з відповідачем проживають однією сім`єю, мають спільний бюджет, ведуть спільне господарство, разом займаються сімейними справами та підприємництвом, а тому майно, яке зареєстроване за відповідачем є їх спільною сумісною власністю.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 червня 2009 року позов задоволено. Розділено майно нажите ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за період проживання однією сім`єю без укладення шлюбу. Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності кожному по Ѕ частині цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_2, 1/2 частині цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_3, 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, Ѕ частині земельної ділянки по АДРЕСА_2, 1/2 частині салону з перукарнею, що розташовані у будинку АДРЕСА_4.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині розподілу та визнання права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частину цілісного майнового комплексу та Ѕ частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, Ѕ частину цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_3 скасовано та ухвалено нове про відмову ОСОБА_5 у виділенні цього майна.

У поданих касаційних скаргах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять зазначене рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, дане рішення не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги про поділ майна, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому майно нажите сторонами разом підлягає поділу порівну. Крім того, сторонами цей факт визнано, а тому згідно ст. 61 ЦПК України вказані обставини доказуванню не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в частині позовних вимог про поділ та визнання права власності за ОСОБА_5 на Ѕ частину цілісного майнового комплексу та 1/2 частину земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, Ѕ частину цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, апеляційний суд виходив з того, що вищевказане майно перебуває під іпотекою в ОТП Банку, а тому поділ майна, яке перебуває під іпотекою порушує права банку.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін та без належної оцінки наданих ними доказів.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 СК України об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 2005 року проживали однією сім`єю без шлюбу, мали спільне господарство та спільно вели підприємницьку діяльність.

В період шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було нажите майно, а саме: цілісний майновий комплекс АДРЕСА_2 цілісний майновий комплекс АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,5459 га по АДРЕСА_2, салон весільних послуг з перукарнею, що розташований у АДРЕСА_4.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищевказане майно є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому відповідно до ст.ст. 69, 70 СК України підлягає поділу між подружжям в рівних частинах.

Висновок суду апеляційної інстанції, що поділ майна подружжя порушує права Банку, оскільки цілісний майновий комплекс і земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 та цілісний майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_3 перебувають під іпотекою, є помилковим так як розподіл подружнього майна не порушує права банку та не може впливати на зміну умов договору іпотеки, який був укладений 04 липня 2008 року до розподілу майна подружжя.

Апеляційний суд на вищевказані обставини уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих позивачем.

Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 16 вересня 2011 року скасувати, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 червня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.