Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Диби В.Г.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року,

У липні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2006 року між ним і ОСОБА_4 було укладено договір про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 Крим за 30 тис. грн., які він сплатив у повному розмірі, однак зазначений договір нотаріально не посвідчений, тому просив суд визнати його дійсним і визнати за ним право власності на квартиру.

Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Крим, укладений 19 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано право власності ОСОБА_3 на квартиру № 62 за вказаною вище адресою.

Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 як племінник і спадкоємець ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник не надав суду письмових доказів на підтвердження родинних зв’язків з померлим ОСОБА_4 та не довів порушення його матеріальних прав укладенням спірного договору.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Установлено, що 15 вересня 2011 року розгляд справи апеляційним судом було відкладено на 29 вересня 2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання сторін (а.с. 59). 29 вересня 2011 року апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Відомостей про те, що ОСОБА_5 був належним чином повідомлений апеляційним судом про розгляд справи 29 вересня 2011 року в справі немає, наявна на а.с. 62 судова повістка - повідомлення не є доказом виконання судом вимог ст. ст. 74- 76 ЦПК України, тобто не є розпискою, оскільки відсутній підпис заявника.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_5, апеляційний суд не дав оцінки доводам щодо порушення його прав як спадкоємця ухваленим у 2006 році рішенням за відсутності спадкодавця – ОСОБА_4, яке не відповідає вимогам ст. ст. 220, 640 ЦК України.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала судді апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа – передачі до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.