Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Журавель В.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року,

У жовтні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року задоволено його позов до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності, яке набрало законної сили. Указаним рішенням поділено майно, яке було придбано під час шлюбу, зокрема, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним окремо право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 Вважаючи неможливим спільне володіння і користування зазначеною квартирою, ОСОБА_1 просив припинити право власності відповідача на Ѕ частину квартири та визнати за ним права власності на всю квартиру.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 518 850 грн. компенсації вартості частки ОСОБА_2 у власності, які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року зазначене судове рішення в частині припинення права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири та визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру, стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 518 850 грн. компенсації вартості частки ОСОБА_2 у власності, які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1. У позові про припинення права власності відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що позивачці та відповідачу на праві власності кожному належить по Ѕ частині квартири.

Задовольняючи позов у частині припинення права відповідачки на частку у спільному майні, суд виходив із того, що спільне володіння і користування квартирою з позивачем є неможливим, а останній сплачує 518 850 грн. компенсації вартості її частки для подальшого придбання відповідачкою житла.

Відмовляючи в задоволенні вимог про припинення права на частку відповідачки, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено неможливості спільного володіння та користування квартирою та не вичерпано всіх розумних можливостей вирішення питання про припинення права власності ОСОБА_2 та визнання права власності за позивачем.

Визнаючи право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині спірної квартири, апеляційний суд виходив із того, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2010 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині спірної квартири.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пп. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зазначаючи про неповажність наведених позивачем доводів щодо неможливості спільного володіння та користування спірною квартирою, апеляційний суд наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 також зазначав про технічну неможливість поділу спірної квартири на дві частини і переобладнання на дві ізольовані квартири.

Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалася як на відсутність в неї іншого власного житла, так і на занижену грошову компенсацію за належну їй частку, подавши в обґрунтування своїх заперечень звіт про оцінку майна від 2 серпня 2011 року.

Між тим, на наведене апеляційний суд уваги не звернув, з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном, не перевірив чи завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки припинення права на частку квартири та фактично усунувся від вирішення спору про припинення права на частку в спільному майні по суті.

Визнавши за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності по Ѕ частці квартири АДРЕСА_1 із посиланням на наявність рішення Печерського районного суду від 31 березня 2010 року, апеляційний суд в порушення приписів ч. 1 ст. 303 ЦПК України вирішив вимоги, що в суді першої інстанції не заявлялись та щодо яких Печерським районним судом 31 березня 2010 року вже ухвалено рішення, яке набуло законної сили.

Оскільки апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів як позовної заяви, так і апеляційної скарги, не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, вирішив вимоги, що не заявлялись, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.