Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів:

Умнової О.В., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Висоцької В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Авто Просто" про захист прав

споживача, визнання угоди недійсною та стягнення коштів, за касаційною скаргою ТОВ "Авто Просто" на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсною угоду №310883 від 12 березня 2010 року, укладену між ним та відповідачем, як таку, що містить несправедливі умови та укладена внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької діяльності; стягнути з відповідача на його користь 22368,61 грн. сплачених за угодою та 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що зі змісту укладеної між сторонами угоди вбачаються явно невигідні одній стороні - споживачу договірні умови, яку відповідач сформулював в односторонньому порядку, чим створив істотний дисбаланс між правами та обов"язками сторін за угодою на свою користь і не врахував при цьому інтересів споживача. Діяльністю відповідача є створення та обслуговування пірамідальної схеми під назвою "система придбання в групах "АвтоТак", що полягає у формуванні групи учасників за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених учасниками системи, формуванні Фонду даної групи. Зазначений Фонд групи формується виключно за рахунок внесків учасників системи придбання в групах "АвтоТак", без залучення коштів ТОВ "Авто Просто", а розподіл коштів Фонду групи між учасниками системи являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми, що порушує вимоги п.7 ч.3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач сплачував кошти не за одержання автомобіля, а фактично за можливість отримати право на його отримання.

Така діяльність відповідача вводить позивача, як споживача в оману та є елементом нечесної підприємницької практики у вигляді створення та експлуатації пірамідальної схеми, до якої позивач був залучений внаслідок укладення оспорюваної угоди. Позивач вважає, що умови оспорюваної ним угоди є несправедливими, остання укладена у зв"язку з використанням відповідачем нечесної підприємницької практики, що в силу положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Рішенням Рівненського міського суду від 26 липня 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року апеляційна скарга позивача задоволена. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнана недійсною оспорювана позивачем угода. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22368,61 грн., сплачених за угодою. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи №2-2633/11, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду У країни з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 березня 2010 року між сторонами була укладена угода №310883, предметом якої є надання учаснику - позивачу послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля "Кіа церато", вартістю 136800 грн.

Позивачем виконувалися умови вказаної угоди у повному обсязі, зокрема 12 березня 2010 року ним сплачено 4924,80 грн. – вступного внеску при укладенні угоди, в період квітня – грудня 2010 року сплачувались щомісячні повні внески на виконання ст.5 угоди.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем особисто був підписаний додаток №1 до угоди, який містить інформацію про розмір вступного внеску та інших щомісячних платежів, а діяльність товариства щодо надання позивачу послуг з придбання автомобіля включає в себе не тільки вартість бланків договору, а й інші витрати (оплата праці працівників, оплата оренди приміщення, оплата програмного забезпечення, проведення асигнаційних актів, тощо). За таких обставин, місцевий суд не прийняв до уваги посилання позивача на те, що включення до умов угоди положення про зобов"язання учасника системи сплатити реєстраційний платіж є декларативною умовою, яка не має під собою реального виконання ТОВ "Авто Просто" будь-яких обов"язків, а тому умови договору є несправедливими.

Крім того, місцевий суд прийшов до висновку про безпідставність доводів позивача щодо несправедливості угоди в частині умов її розірвання у строк понад 7 днів без повернення учаснику вступного внеску, оскільки на думку суду такий строк є достатнім для прийняття учасником рішення про подальшу участь у програмі за умов належного виконання зобов"язань товариством.

Згідно висновків суду першої інстанції у діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики. Товариством надається учаснику програми право на придбання автомобіля за рахунок накопичення коштів, сплачених учасниками у групі. При цьому, групу учасників формує саме товариство, яке гарантує надання права на придбання автомобіля всіма учасниками групи без залучення інших осіб. Будь-яких зобов"язань щодо залучення інших осіб до групи чи залучення коштів цих осіб до програми угодою не передбачено та, відповідно, не передбачено і отримання учасником програми будь-якої компенсації за таке. За таких обставин, на думку місцевого суду, підстав вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі немає, тому визначені ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" умови для визнання угоди недійсною відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що умови укладеної угоди порушують права позивача, як споживача. Здійснені ним виплати не створюють для відповідача будь-яких обов"язків. Останній покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно висновків апеляційного суду укладена між сторонами угода суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) внаслідок здійснення ТОВ "Авто Просто" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, що в свою чергу є підставою для визнання її недійсною із застосуванням відповідних наслідків недійсності правочину.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги мотивував свою позицію тим, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, при цьому саме одержання автомобіля який передається у власність учаснику системи до повної оплати і є компенсацією за рахунок коштів інших учасників системи.

Такі висновки не узгоджуються з фактичними обставинами справи та умовами укладеної між сторонами угоди.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "Авто Просто" гарантує учаснику (позивачу) права на отримання автомобіля за умовами виконання учасником всіх зобов"язань, передбачених угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ "Авто Просто" зобов"язується забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами угоди.

Таким чином, зобов"язання відповідача щодо передачі позивачу автомобіля чітко передбачені умовами угоди.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Оспорювана позивачем угода укладена в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів Авто Так, яка полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема автомобіль, та які стають учасниками системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

Відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи Авто Так, та полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, та інших послуг, передбачених угодою.

Після формування групи учасників залучення інших учасників (споживачів) не відбувається.

Відповідно до ст..2 Угоди Авто Просто гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля, за умови що учасник системи виконує всі зобов"язання, які випливають з цієї угоди.

Учасник системи повинен отримати автомобіль, за умови виконання зобов"язань, встановлених угодою. (ст.5 Угоди).

Тобто, кінцевим результатом укладених угод з учасником певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками, за умов дотримання ними встановлених договором умов. Споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання.

Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими угодою та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції – надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів.

Крім того, після отримання учасником автомобіля та реєстрації його на власне ім"я останній зобов"язаний і надалі сплачувати внески до повного виконання зобов"язань за угодою – повної оплати вартості автомобіля, оплати послуг відповідача та страхових внесків.

За таких обставин, висновки апеляційного суду, що автомобіль є компенсацією або винагородою споживачу в розумінні ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" вбачаються необґрунтованими.

У діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики.

Висновки апеляційного суду, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, при цьому, саме одержання автомобіля який передається у власність учаснику системи до повної оплати і є компенсацією за рахунок коштів інших учасників системи не обґрунтовані, не узгоджуються зі змістом правовідносин, що виникли між сторонами оспорюваної угоди.

Підстав вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі немає, тому визначені ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" умови для визнання угоди недійсною відсутні

Апеляційний суд дав неправильну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та застосував до спірних відносин норму ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", яка не підлягала застосуванню у даному випадку.

В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції посилається на те, що в порушення вимог п.п.1,2,4 ч.3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач на підставі ст.7 додатку №2 до угоди залишив за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного у додатку №1 до угоди.

Разом з тим, такий висновок суду про порушення умовами договору ст..19 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є помилковим.

Предметом оспорюваної угоди є надання послуг спрямованих на придбання автомобіля. Відповідач не продає за угодою автомобіль позивачу. Таке придбання здійснюється учасником безпосередньо у виробника або імпортера шляхом укладення окремої угоди, укладення якої гарантує відповідач.

Зі змісту умов угоди вбачається, що всі платежі за нею розраховуються і сплачуються від вартості автомобіля, зазначеного в додатку №1 до угоди – "Кіа церато". Після надання позивачу права на отримання автомобіля, останній особисто обирає автомобіль, який бажає придбати, тобто може бути обраний інший автомобіль ніж вказаний у додатку №1, відповідно вартість якого може бути меншої або більшою за попередньо обраний. При цьому, відповідач лише має право відмовити у виборі автомобіля, придбання якого позивач не може забезпечити.

Вказані умови угоди не порушують прав позивача, як споживача та відповідають вимогам ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи апеляційного суду щодо несправедливості ст.14 додатку №2 до угоди в частині анулювання права на отримання автомобіля, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов"язань за угодою необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.14 додатку №2 до угоди відповідач має право розірвати угоду у випадку несплати позивачем трьох щомісячних внесків. У випадку ненадання позивачем документів, необхідних для передачі автомобіля відповідач має право анулювати право на отримання автомобіля.

Вказані умови узгоджені сторонами угоди при підписанні останньої та відповідних додатків до неї. При цьому, ознак несправедливості у вказаних умовах не вбачається. Апеляційним судом не встановлено в чому саме полягає їх несправедливість.

Висновок суду про несправедливість умов угоди в частині неповернення коштів позивачу у разі її розірвання також необґрунтований, оскільки порядок повернення сплачених позивачем коштів в разі розірвання угоди передбачений ст.13 додатку №2 до угоди, якому апеляційний суд не дав належний правовий аналіз.

На підтвердження несправедливості умов укладеної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача апеляційний суд послався на те, що угодою встановлений невиправдано малий строк для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов"язання його до виконання умов, зокрема надання гарантій виконання зобов"язання у вигляді поруки та застави після отримання автомобіля без оплати повної його вартості.

Вказані доводи необґрунтовані та спростовуються умовами угоди, згідно яких строк, протягом якого учасник (позивач) зобов"язаний отримати автомобіль та виконати вимоги п.8.2,8.3 (укладення договору поруки), 8.4 (укладення договору застави), п.8.5 (реєстрація автомобіля) ст.8 додатку №2 встановлений у п.8.8 та складає 35 календарних днів.

Такий строк є достатнім та справедливим для здійснення вищевказаних дій. Підстав вважати його невиправдано малим не вбачається.

Вищевказані обставини свідчать про те, що при розгляді даної справи апеляційним судом була надана невірна правова оцінка спірним правовідносинам та неправильно застосовані норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову належним чином не мотивовані та не узгоджуються зі змістом правовідносин, що виникли між сторонами.

При цьому, місцевий суд прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позову ОСОБА_5, відсутність правових підстав для їх задоволення, у зв"язку із чим, постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказані висновки апеляційним судом належним чином не спростовані.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду слід скасувати з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції колегія суддів, в силу положень ст. 335 ЦПК України, не вдається до переоцінки зібраних у справі доказів та приходить до відповідних висновків, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин та наданої ними правової оцінки доказів по справі з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 вересня 2011 року скасувати, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.