Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, закритого акціонерного товариства "Діорама", товариства з обмеженою відповідальністю "Новий канал" про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірних відомостей, за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства "Діорама" - видавця газети "Московський комсомолець в Украине", до якої приєдналось товариство з обмеженою відповідальністю "Новий канал", на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2011 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначав, що відповідачі поширили у друковані засоби масової інформації ; у газеті "Московський комсомолець в Украине" у номері НОМЕР_1 від 29 квітня – 5 травня 2009 року у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також у телепередачі "Пусть говорять" та "Інфо Шок" недостовірну інформацію щодо нього, в якій звинувачують його в аморальній поведінці, чим порушують його гідність, честь та ділову репутацію.

Вважає, що такими діями відповідачів порушені його особисті немайнові права, він зазнав фізичні та душевні страждання, у нього погіршився стан здоров’я, у зв’язку з чим він був змушений звертатися до лікарів за отриманням медичної допомоги. Крім того, поширена щодо нього недостовірна інформація стала відома його близьким, родичам, знайомим та принизила його гідність, честь та ділову репутацію.

Посилаючись на зазначене, а також на те, що поширена щодо нього інформація є недостовірною, просив зобов’язати відповідачів спростувати цю інформацію та стягнути на свою користь понесені ним судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірних відомостей задоволено частково: зобов’язано засновника газети "Московський комсомолець в Украине", закрите акціонерне товариство "Діорама" та ОСОБА_3 спростувати протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили у найближчому випуску газети " Московский комсомолець в Украине" поширену у номері НОМЕР_1 від 29 квітня – 5 травня 2009 року вказаного друкованого засобу масової інформації в статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" недостовірну інформацію як таку, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2011 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "Діорама" - видавець газети "Московський комсомолець в Украине", до якої приєдналось товариство з обмеженою відповідальністю "Новий канал", порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поширена щодо позивача інформація у газеті "Московський комсомолець в Украине" у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1" є недостовірною, такою що порушує його особисті немайнові права, а саме принижує його гідність, честь та ділову репутацію, тому відповідно до вимог ст. 277 ЦК України зобов’язали відповідачів спростувати поширену щодо відповідача недостовірну інформацію.

З таким висновком суду погодився й апеляційний суд, проте дійшов їх з порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов’язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Проте, ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, оскільки апеляційний суд у порушення наведених норм процесуального права, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише коротким висновком про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, після чого зазначив узагальнюючу фразу, що доводи апеляційної скарги висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенції), кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною 2 ст. 47-1 Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не визначився в повній мірі з характером поширеної інформації, не розмежував оціночних суджень відповідача від поширених ним фактичних даних, що є недостовірними й підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України.

Так, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не вирішив питання, чи містять поширені щодо позивача висловлювання фактичні дані щодо певних подій, та чи є в даному випадку правові підстави для віднесення таких висловлювань до оціночних суджень .

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України, ґрунтуючись на тих самих доказах, належним чином не спростував висновків районного суду, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги, не навів ніяких мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги, у зв’язку з чим не виконавши покладених на нього законом процесуальних обов’язків, залишив рішення суду першої інстанцій без змін.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Діорама" - видавця газети "Московський комсомолець в Украине", до якої приєдналось товариство з обмеженою відповідальністю "Новий канал", задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 8 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.