Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_1, до якої приєдналися ОСОБА_2 і товариство з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр", на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року,

У лютому 2009 року ПАТ Банк "Контракт" звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 2 квітня 2007 року згідно із договором про відкриття кредитної лінії надало ТОВ "Асконі-Центр" кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у розмірі 10 млн грн. зі сплатою 23 % річних на строк до 1 квітня 2010 року. Для виконання забезпечення кредитного зобов’язання між банком і ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 2 квітня 2007 року укладено окремі договори іпотеки належних їм на праві власності квартир, з ОСОБА_2 – договір поруки, а з ТОВ "Асконі-Центр" договір застави товарів в обороті. У подальшому були укладені додаткові угоди до кредитного договору та ТОВ "Асконі-Центр" визначено ліміт кредитування 6 100 000 грн. з 29 січня 2009 року по 18 лютого 2009 року та 5 500 000 грн. на період з 19 лютого 2009 року по 1 квітня 2010 року. У зв’язку із цим ТОВ "Асконі-Центр" у строк до 18 лютого 2009 року слід було погасити наданий кредит у розмірі 6 100 000 грн., а при порушенні умов договору розмір процентів збільшено до 30%, пізніше додатковою угодою строк повернення кредиту визначено – 1 квітня 2010 року.

9 лютого 2009 року представники ТОВ Банк "Контракт" виявили на складі ТОВ "Асконі-Центр" відсутність заставлених товарів, що є підставою для дострокового повернення кредиту. Проте товариство на письмову вимогу банку не реагувало.

У зв’язку з наведеним позивач просив стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 5 912 921 грн. 17 коп., а з майнових поручителів – шляхом звернення на предмет іпотеки в межах вартості предмета іпотеки.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 2 вересня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр" і ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в розмірі 5 912 921 грн. 17 коп. (з урахуванням виправленої арифметичної помилки); розподілено судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року рішення місцевого суду в частині відмови в позові скасовано. Позов задоволено та стягнуто на користь ПАТ Банк "Контракт": з ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1; з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_3; з ОСОБА_4 шляхом звернення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 для погашення кредитної заборгованості в розмірі 5 912 921 грн. 17 коп. виключно в межах вартості предмета іпотеки; розподілено судові витрати. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін

У касаційній скарзі ОСОБА_1, до якої приєдналися ОСОБА_2 і ТОВ "Асконі-Центр", просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, й направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив із того, що позичальник - ТОВ "Асконі-Центр" і поручитель – ОСОБА_2 – повинні солідарно нести відповідальність за порушення умов кредитного договору. Відмовляючи в позові до майнових поручителів, суд указав на те, що основне зобов’язання було змінено без їх згоди та повідомлення, а тому договори іпотеки вважаються припиненими.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в позові та задовольняючи позов до майнових поручителів, виходив із того, що вони відповідають перед кредитором за порушення позичальником умов кредитного договору виключно в межах іпотечного майна, їх відповідальність відрізняється від зобов’язання поручителя, а тому додаткові угоди до кредитного договору ніяким чином не впливають на розмір їхньої відповідальності. Рішення суду в частині задоволення позову апеляційний суд визнав таким, що відповідає вимогам закону.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Так, апеляційний суд правильно виходив із того, що майнові поручителі ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 згідно з укладеними договорами іпотеки відповідають за порушення позичальником умов кредитного договору виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку"); додаткові угоди є складовою договору про відкриття кредитної лінії, з яким вони були ознайомлені; тому кредитодавець, іпотекодержатель, використав свої права, передбачені ст. 33 Закону України "Про іпотеку".

Посилання касаційної скарги та заяв про приєднання до скарги про порушення судом правил предметної підсудності (юрисдикції) є безпідставним, оскільки однією зі сторін є фізична особа, а вимоги є взаємопов’язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Крім того, спір виник з одних і тих самих правовідносин – отримання кредиту, оскільки договір поруки та іпотеки носять додатковий (акцесорний) до основного зобов’язання – кредитного договору – характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналися ОСОБА_2 і товариство з обмеженою відповідальністю "Асконі-Центр", відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.