Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Стримбівської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, третя особа – ОСОБА_4, про встановлення постійного земельного сервітуту за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що їм на праві приватної власності належить магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться по АДРЕСА_1 Даний магазин обслуговує земельна ділянка площею 0,0765 га, яка їм належить на праві приватної власності згідно із договором дарування від 14 вересня 2006 року. До магазину згідно технічної документації передбачено вхід із громадської стежки шириною 1,5 метра, яка знаходиться на земельній ділянці, яка належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Протягом останнього часу між ними і відповідачем склалися неприязні відносини, так як відповідач не допускає їх на належну їм земельну ділянку для походу і проїзду велосипедом до магазину. Просять встановити постійний безоплатний земельний сервітут на земельній ділянці, яка належить відповідачу для проходу і проїзду велосипедом до магазину та прогону худоби до природної водойми.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2011 року, позов задоволено частково.

Встановлено постійний безоплатний земельний сервітут на земельній ділянці у АДРЕСА_1 площею 0,00222 га, яка належить ОСОБА_3 з метою проходу і проїзду велосипедом стежкою довжиною 14,80 м., шириною 1,50 м. до належного на праві приватної власності ОСОБА_2 магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 У решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд виходив із того, що стежка площею 0,00222 га. для проходу та проїзду на велосипеді до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" вже існує, позивачі ними користувалися, тому права відповідача порушені не будуть.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 є власником двох земельних ділянок в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування будівель. Спірна стежка, яка стала предметом сервітуту, проходить по земельній ділянці № 2 площею 0,0177 га. Суміжними землекористувачами є позивачі, яким належить на праві приватної власності магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться на належній їм земельній ділянці площею 0.0765 га. по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Проте, у порушення вимог ст.ст. 212- 214 ЦПК України суди не з’ясували чи можливе користування позивачами підходу до магазину іншим способом, не завдаючи шкоди відповідачу, зокрема тією дорогою, якою користувалися з часу початку роботи магазину.

Крім того, у судовому рішенні взагалі відсутнє мотивування щодо наявності чи відсутності задоволення потреб позивачів іншим способом, не обтяжуючи відповідача, а також відсутнє мотивування причин встановлення безоплатного земельного сервітуту.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 8 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.