Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє від імені відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2011 року,

У лютому 2010 року позивач АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції AT "Райффайзен Банк "Аваль" (далі – Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № 014/6561/82/113584 від 21 жовтня 2008 року Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 57 000 доларів США з терміном користування кредитом до 21 жовтня 2018 року. 31 травня 2010 року до суду надійшла позовна заява АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції "АТ "Райффайзен Банк "Аваль", до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначено, що 21 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 18 000 доларів США строком до 21 червня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,50% річних та здійснення повернення кредиту щомісячними платежами. Так як Банк свої зобов'язання перед ОСОБА_4 виконав, а останній обов’язки по поверненню кредиту не виконує, просив задовольнити позови.

29 червня 2010 року до суду звернулися ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банку "Аваль" про визнання недійсними договорів кредиту, поруки та іпотеки. Посилались на те, що при укладенні кредитних договорів від 21 червня 2007 року на суму 18 000 доларів США та від 21 жовтня 2008 року на суму 57 000 доларів США, відповідачем порушено положення про єдиний законний засіб платежу на території України, яким є національна валюта – гривня.

В процесі розгляду справи позивачі просили визнати кредитні договори недійсними також з тих підстав, що ОСОБА_4 на момент їх укладення не усвідомлював значення своїх дій внаслідок психічної хвороби, яка загострилась після смерті матері. Ці правочини вчинені на вкрай невигідних для позичальника умовах.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 червня 2007 року задоволено частково.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання договорів недійсними задоволено. Визнано недійсними правочини, укладені між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, які оформлені кредитними договорами № 014/6561/82/84205 від 21 червня 2007 року та № 014/6561/82/113584 від 21 жовтня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" усе отримане за правочином, який оформлений кредитним договором від 21 червня 2007 року в сумі 51 005 грн. та стягнуто отримане за кредитним договором від 21 жовтня 2008 року в сумі 278 517 грн. 96 коп. на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Частково припинено зобов'язання ОСОБА_4 та повернуто на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" усе отримане за правочином, який оформлений кредитним договором № 014/6561/82/84205 від 21 червня 2007 року в сумі 39895 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 39 895 грн. з кожної сторони правочину. Визнано недійсними правочин, який оформлений договором поруки № 1966/6561/331605 від 21 червня 2007 року, договір іпотеки № 001969/6561/331605 від 21 червня 2007 року, укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6, договір іпотеки № 17384/6561/331605 від 21 жовтня 2008 року укладений з ОСОБА_5 на нерухоме майно - житлову квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,1 кв. м. Зобов'язано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі начальника шостого Полтавського відділення Полтавської обласної дирекції виключити з реєстру обтяжень нерухомого майна запис про заставу нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_2, яке було передано у заставу за договором іпотеки від 21 червня 2007 року № 001996/6561/331605 укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і виключено з реєстру обтяжень нерухомого майна – житлову квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2011 року рішення суду першої змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на недотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , на недійсність кредитних договорів з підстав надання кредиту в іноземній валюті, відсутності згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, ціни та загальної вартості кредиту, укладення договорів під впливом тяжкої обставини. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє від імені відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", просить скасувати оскаржувані судові рішення посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов про визнання кредитних договорів недійсними, з врахуванням ухвали апеляційного суду, суди виходили з того, що при їх укладенні ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними.

Однак, погодитися із таким висновком неможливо.

Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

В обґрунтування того, що на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними суди послались на висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою суду першої інстанції.

У висновку експертизи зазначено про те, що останній виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизотипового розладу з початком захворювання у березні-квітні 2007 року і такий розлад істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в теперішній час, а також істотно впливав на здатність підекспертного усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на 21 червня 2007 року.

Таким чином у висновку вказано про вплив захворювання на усвідомлення ОСОБА_4 значення своїх дій і можливість керувати ними, а не знаходження його в момент укладення кредитних договорів в такому стані, коли він не усвідомлював значення свої дій і не міг керувати ними.

Крім цього, питання перед експертами про стан позичальника на момент укладення ним кредитного договору 21 жовтня 2008 року взагалі не ставилось.

Інших доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_4 на момент укладення кредитних договорів в такому стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними в судових рішеннях не наведено.

Тому, задовольняючи позовні вимоги про визнання кредитних договорів недійсними відповідно до ст. 225 ЦК України суди фактично виходили із припущення про те, що ОСОБА_4 на момент їх укладення не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, чим порушили вимоги ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Оцінка інших доказів, поданих сторонами, зокрема, публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" щодо особи ОСОБА_4, які можуть свідчити про обставини можливості усвідомлення ним дій і керування ними на момент укладення оспорюваних договорів, на порушення положень ст. 212 ЦПК України в оскаржуваних рішеннях відсутня.

Задовольняючи вимогу про визнання правочинів недійсними з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, заявлену в т. ч. ОСОБА_6, ОСОБА_5 суди не врахували, що такий позов може бути поданий лише особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними на момент укладення договорів, а іншими особами в разі її смерті.

З огляду на викладене погодитись з ухваленими судами рішеннями в частині вирішення спору про визнання кредитних договорів недійсними неможливо, тому вони підлягають скасуванню.

Оскільки вирішення інших вимог та позовів, які розглядались судами у цій справі, залежить і пов’язане з вирішенням питання щодо дійсності кредитних договорів, то скасуванню підлягають судові рішення і в іншій частині.

Порушення судами при розгляді справи наведених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє від імені відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 2 березня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.