Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Мостової Г.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про захист прав споживача та стягнення боргу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про захист прав споживача та стягнення боргу.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені

ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.