Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2011 року,

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що між ВАТ "СЕБ Банк", правонаступником кого є ПАТ "СЕБ Банк", та ТОВ "Променергопостач" укладено кредитний договір, за умовами якого товариству надано кредит в сумі 2 700 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 11,32 % річних. У подальшому між ними укладено додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких були внесені зміни до кредитного договору в частині строків сплати процентів та встановлена процента ставка у період з серпня по вересень 2009 року в розмірі 7,15 % річних, у період з жовтня по листопад - в розмірі 12,5 %, у період з грудня 2009 року по березень 2010 року - в розмірі 15,3 %, у період з квітня по липень 2010 року в розмірі 12,5 % річних з остаточним поверненням кредиту 25 липня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між банком та товариством укладено договір застави, відповідно до умов якого застава за цим договором забезпечувала вимоги заставодержателя щодо виконання зобов’язання боржника у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як визначено кредитним договором з урахуванням усіх змін та доповнень.

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено договори поруки, згідно яких поручитель та боржник за несвоєчасне або неналежне виконання зобов’язань несуть солідарну відповідальність.

Оскільки ТОВ "Променергопостач" свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, унаслідок чого станом на 13 травня 2010 року утворилась заборгованість на загальну суму 23 717 713 грн. 43 коп., просив стягнути з позичальника та поручителів в солідарному порядку зазначену суму заборгованість за кредитним договором, а також розірвати укладений між товариством та банком кредитний договір та звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2010 року провадження в справі в частині позовних вимог до ТОВ "Променергопостач" закрито.

Під час розгляду справи банк уточнив заявлені позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 30 липня 2010 року в розмірі 24 647 370 грн. 01 коп., а саме: 21 311 640 грн. основного боргу, 2 610 989 грн. 65 коп. заборгованості по відсоткам, 662 270 грн. 06 коп. – пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків за період з 8 лютого 2009 року по 29 липня 2010 року; 400 грн. комісії за зміну умов з ініціативи позичальника, 62 070 грн. 30 коп. – комісії за встановлення ( пролонгацію) ліміту кредитної лінії та судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року позов публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено: стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 647 370 грн. 01 коп., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2011 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову банку та стягуючи заборгованість за кредитним договором з поручителів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі як поручителі ТОВ "Променергопостач" за кредитним договором від 25 червня 2008 року на суму кредиту в розмірі 2 700 000 доларів США зі сплатою 11, 32 % річних та укладеними у послідуючому додатковими договорами несуть солідарну відповідальність перед кредитором за порушення боржником зобов’язань, тому відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України з поручителів в солідарному порядку підлягає стягненню на користь банку сума боргу, яка станом на 30 липня 2010 року становить 24 647 370 грн. 01 коп.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна.

Так, відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст. ст. 599- 601, 604- 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення яких здійснює поручитель.

Проте, якщо в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банка і поручителя), а отже поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені та з обставин справи не вбачається інформованість поручителя про збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Так, заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали, що укладені між банком та ТОВ "Променергопостач" додаткові договори до кредитного договору, згідно яких були внесені зміни в частині строків сплати процентів та їх розміру призвели до збільшення обсягу їх відповідальності як поручителів, оскільки банк у порушення п. 2.3. договору поруки, яким передбачено, що відповідачі згодні відповідати по боргових зобов’язаннях боржника також при зміні умов кредитного договору, внаслідок яких збільшуються боргові зобов’язання боржника лише при умові повідомлення кредитором про ці зміни поручителів. Оскільки банк вніс до основного кредитного договору зміни щодо строків повернення кредиту та збільшення розміру відсотків по кредиту без їх згоди та належного повідомлення, договір поруки вважається припиненим, тому вони не мають відповідати по зобов’язанням боржника.

Проте, суд, стягуючи в солідарному порядку на користь банку суму заборгованості з поручителів, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув, належним чином не з’ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; не встановив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, суд у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки умовам укладених між позивачем та відповідачами договорів поруки, а також й поясненням відповідачів про те, що внесені банком зміни до умов укладеного кредитного договору щодо строків повернення кредиту та збільшення розміру процентів здійснено у порушення вимог закону та умова самого договору поруки без належного повідомлення поручителів про ці зміни, та банком не надано належних та достовірних доказів на підтвердження повідомлення відповідачів як поручителів про зміни умов кредитного договору, внаслідок яких збільшився обсяг боргових зобов’язань й залежно від цього належним чином та відповідно до вимог закону не вирішив питання про те, чи не є у цьому випадку в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиненою та чи підлягає стягненню з відповідачів як поручителів заборгованість за кредитним договором.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Р ішення Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.