Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі – ПАТ АБ "Укргазбанк") до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" - ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Київської області від 4 липня 2011 року, –

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 січня 2008 року відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі-ВАТ АБ "Укргазбанк"), правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", і ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кошти в сумі 43 000 доларів США терміном на 16 років із розрахунку 12,9 % річних. Відповідно до умов договору позичальник мав повертати кредит та відсотки щомісячними платежами, однак не виконує цих обов’язків та станом на 8 червня 2009 року має прострочену заборгованість у розмірі 2654 доларів США 19 центів. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 21 січня 2008 року між банком та відповідачами укладено договір іпотеки належної останнім квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь банку достроково заборгованість за кредитним договором станом на 8 червня 2009 року у розмірі 42 628,54 доларів США, з яких 39416 доларів США – сума кредиту, що стягується достроково, 1 018,25 доларів США – прострочений борг за кредитом, 558,35 доларів США – прострочений борг по відсоткам, 1635,94 доларів США – борг за відсотками, 2084,57 грн. – пеня.

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 20 листопада 2009 року позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42628,54 долари США та 2084,57 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 4 липня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_6 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" у розмірі 42 628,54 долари США та 2084,57 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 69,8 кв. м, житловою площею 42,5 кв. м за договором іпотеки від 21 січня 2008 року; предмет іпотеки –вказана квартира, яка перебуває у сумісній власності та користуванні відповідачів, підлягає реалізації, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною сторонами у зазначеному договорі іпотеки у розмірі 320 000 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ АБ "Укргазбанк" - ОСОБА_10 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності простроченої заборгованості, яка у свою чергу дає підстави для дострокового стягнення суми виданого кредиту як з позичальника, так і з інших відповідачів, як майнових поручителів, а відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки строк виконання кредитного договору встановлений сторонами до 21 січня 2024 року, а у разі виселення у відповідачів відсутнє інше житлове приміщення, то питання про звернення стягнення на предмет застави банку слід вирішувати під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що визначаючи борг за кредитним договором у іноземній валюті, не встановлено наявності у позивача генеральної ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, які дають підстави як для видачі так і для стягнення виданого кредиту в іноземній валюті. Крім того, позивач просив стягнути борг за кредитним договором лише з позичальника, а тому було порушено вимоги ст. 11 ЦПК України, де визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, а відмовляючи у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, місцевий суд порушив ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює як підстави звернення стягнення на предмет іпотеки (невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов’язання), так і те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції не повністю відповідає вимогам закону й матеріалам справи.

Судами встановлено, що 21 січня 2008 року між ВАТ АК "Укргазбанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав в банку кредит на споживчі потреби готівкою в розмірі 43 000 доларів США терміном на 16 років із розрахунку 12.9 % річних, а позичальник у свою чергу зобов’язався повертати кредит і відсотки шляхом внесення щомісячних платежів, а у разі невиконання позичальником зобов’язань за договором і наявності заборгованості позичальник має право звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с.13-15).

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між позивачем і відповідачами 21 січня 2008 року укладено договір іпотеки належної останнім на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 (а.с.18-23).

Відповідач ОСОБА_6 не виконує обов’язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, з січня 2009 року припинив погашення кредиту, в результаті чого станом на 8 червня 2009 року має прострочену заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 42 628,54 доларів США (28-29).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник є відмінним від поручителя, а тому суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором у випадку, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень ст. 11 Закону України "Про іпотеку" або ст. 589 ЦК щодо заставодавця. Отже висновок апеляційного суду про подвійне стягнення є передчасним.

Резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням ч. 4 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ній в обов’язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) .

Таким чином, із змісту положень вказаної статті випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред’явлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов’язання, в якому встановлюється не менше як 30-денний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів.

Всупереч зазначеним вимогам закону апеляційний суд не з’ясував, чи надсилалась іпотекодавцям письмова вимога про усунення порушення кредитного зобов’язання, оскільки в матеріалах справи вказані докази відсутні. Встановлення цих обставин справи є обов’язковим для правильного вирішення спору, оскільки пред’явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності доказів направлення банком письмової вимоги іпотекодавцю та/або боржнику є передчасним.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 4 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.