6-28809св11 Про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації договору оренди - 21.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", треті особи: Вінницька регіональна філія ДП "Центр ДЗК", відділ Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації договору оренди, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2011 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі від 05 грудня 2004 року з моменту його укладення та скасувати його державну реєстрацію.

Пізніше позивач змінила позовні вимоги і просила витребувати у відповідача належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,22 га як таку, якою той користується без достатньої правової підстави, зобов’язати Вінницьку регіональну філію ДП "Центр ДЗК" та відділ Держкомзему у Крижопільському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди, вчинену 09 лютого 2007 року за № 352, та стягнути на свою користь судові витрати і 500 грн. витрат за надання правової допомоги.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що у грудні 2004 року уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки, що належить їй на праві приватної власності, проте копію договору отримала лише у вересні 2010 року та виявила, що на момент укладення договору сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, зокрема до такого не долучено план або схеми земельної ділянки, яка є об’єктом оренди, кадастрового плану та акта визначення меж земельної ділянки в натурі. Вказане, на думку позивачки, унеможливлює ідентифікацію об’єкта оренди, а тому такий договір оренди не є укладеним та відповідно не породжує юридичних наслідків для сторін.

рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2011 року, позов задоволено частково. Витребувано у ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" з незаконного володіння земельну ділянку площею 4,22 га (державний акт ВН № 519 від 12 травня 2001 року та державний акт ВН №520 від 04 серпня 2004 року), що належить ОСОБА_3 Зобов'язано Вінницьку регіональну філію ДП "Центр ДЗК" та відділ Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію договору оренди, вчинену 09 лютого 2007 року за № 352. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв’язку із пропуском строку позовної давності, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що підписаний сторонами документ не містить необхідної інформації про об’єкт оренди як одну із істотних умов договору оренди землі, а тому такий договір не є укладений, не породжує для сторін прав та обов’язків. За таких обставин, право оренди на спірну земельну ділянку у відповідача не виникає, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу як безпідставно набуте майно на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Однак, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли їх з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, судом установлено, що 05 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець – ОСОБА_3 надає, а орендар – ЗАТ "Продовольча компанія "Поділля" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в с. Тернівка, Крижопільського району Вінницької області.

Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,22 га ріллі.

У відповідності до п.п. 8, 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки в грошовій або натуральній формі, що складає 412,55 грн., строк дії договору становить 10 років.

Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр "ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09 лютого 2007 року за № 352 .

У якості додатку до договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3

До того ж, протягом шести років позивачу нараховувалась та видавалась орендна плата, що, у свою чергу, свідчить про обізнаність ОСОБА_3 щодо існування орендних правовідносин між сторонами.

Разом з тим, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , тощо.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.ст. 13 – 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутність у договорі оренди схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання такого договору неукладеним.

Однак, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Наведене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується п.п. 1, 2 договору оренди землі від 05 грудня 2004 року.

Статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України передбачені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, положення вказаних статей ЦК України (435-15) застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Приймаючи до уваги те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать на користь виникнення у ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, то положення статей 1212, 1213 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" задовольнити.

рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля", треті особи: Вінницька регіональна філія ДП "Центр ДЗК", відділ Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації договору оренди - відмовити.