6-26568св11 Про визнання недійсними споживчого валютного кредитного договору та договору іпотеки - 21.12.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про визнання недійсними споживчого валютного кредитного договору та договору іпотеки, здійснення перерахунку в гривні, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2011 року,

У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про визнання недійсними споживчого валютного кредитного договору та договору іпотеки, здійснення перерахунку в гривні, посилаючись на те, що 24 грудня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір в іноземній валюті №2923/12/07, відповідно до якого він отримав кошти в сумі 35 630 доларів США, на придбання 3-х кімнатної квартири, строком погашення до грудня 2021 року за відсотковою ставкою 12,59% та комісією за розрахунки 1,8% від суми кредиту. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами укладено договори застави предметом якого є квартира АДРЕСА_1. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 24 грудня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Вважає, що кредитний договір укладений в іноземній валюті – доларах США є незаконним та має бути визнаний недійсним.

ОСОБА_3 просив визнати недійсним кредитний договір №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року на суму 35 тис. доларів США, визнати недійсним договір поруки укладений між банком та ОСОБА_4, визнати недійсним договір іпотеки, зобов’язати банк прийняти суму в розмірі 176 750 грн. з розстрочкою платежів на 162 місяці до 31 грудня 2023 року, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 091 грн. 05 коп., стягнути судові витрати, зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір в іноземній валюті №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року на суму 35 тис. доларів США укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Надра".

Визнано недійсним договір іпотеки №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Надра" посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за реєстраційним номером 6616.

Зобов’язано ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу виключити із реєстру іпотек та заборони відчуження нерухомого майна, яке було передано до іпотеки за договором укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Надра" 24 грудня 2007 року на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір поруки №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року укладений між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_7

Стягнуто з ПАТ КБ "Надра" в особі Кременчуцького відділення №7 філії ПАТ КБ Щ "Надра" на користь ОСОБА_3 сплачену ним суму за договором №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року – 20241 долари США.

Зобов’язано ПАТ КБ "Надра" прийняти від ОСОБА_3 по кредитному договору №2923/12/07 від 24 грудня 2007 року суму 176 750 грн. з розстрочкою (реструктуризацією) платежів на 162 місяці до 27 грудня 2023 року за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 091 грн. 05 коп.

Стягнуто з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу 2 тис. грн. та державне мито в розмірі 51 грн. на користь держави.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при укладанні кредитного договору у відповідача була відсутня генеральна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконання кредитного договору.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (z1429-04) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028 (z1429-04) , використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

ВАТ КБ "Надра" була видана Національним банком України банківська ліцензія № 21 від 23 серпня 2002 року, дозвіл № 21-2 від 24 листопада 2005 року, додаток до дозволу № 21-2 від 04 листопада 2005 року з яких убачається, що банк має право має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті (а.с. 99-102).

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також використання платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом. Відповідно до п. 1 глави 3 розділу 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою Постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 року за № 281 (z0950-05) , резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов’язань (у тому числі власних операцій суб’єктів ринку) за винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів та ін.

Однак, суд першої інстанції вказаного не врахував і дійшов передчасного висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм процессуального права судами обох інстанцій унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи згідно з п. 2 ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 7 червня 2011 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.