Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Олійник А.С.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс – Л" (далі – ТОВ "Агрокомплекс – Л"), про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи: ТОВ "Агрокомплекс – Л", приватний нотаріус Христинівського районного округу Черкаської області ОСОБА_6, про визнання недійсним договору іпотеки та зобов’язання приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження нерухомого майна запис, за касаційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 вересня 2011 року,

У грудні 2010 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 9 жовтня 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції (зараз ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ТОВ "Агрокомплекс – Л" було укладено кредитний договір на суму 2 млн. грн. зі сплатою 28 процентів річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 3 жовтня 2010 року. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, предметом якого був комплекс нежитлових будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 загальною площею 8 387,8 кв.м. У зв’язку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором зобов’язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 14 грудня 2010 року становила 2 309 300 грн. 62 коп. ( 2 млн. грн. – заборгованість за кредитом, 211 726 грн. 03 коп. – заборгованість за відсотками, 97 574 грн. 59 коп. пені). Із наведених підстав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", збільшивши розмір позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 2 505 650 грн. 98 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у січні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вищевказаним зустрічним позовом.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 5 вересня 2011 року рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором в сумі 2 505 650 грн. 98 коп. за рахунок предмета іпотеки, а також судових витрат скасовано, в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції виходив з того, що своїх зобов’язань за кредитним договором від 9 жовтня 2009 року ТОВ "Агрокомплекс – Л" не виконало належним чином, а тому, враховуючи укладений з ОСОБА_5 договір іпотеки, стягнув суму заборгованості з останньої за рахунок предмета іпотеки. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, суд виходив з відсутності передбачених законом підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки такий спосіб забезпечення виконання умов кредитного договору, як стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки з іпотекодавця, який є відмінним від боржника, ні кредитним, ні іпотечним договорами не передбачений, а з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором іпотеки та Закону України "Про іпотеку" (898-15) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не зверталось.

Проте такі висновки зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 9 жовтня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції та ТОВ "Агрокомплекс – Л" було укладено генеральну кредитну угоду №010/05-02/025-09 (а.с.6-9).

Також 9 жовтня 2009 року між тими ж сторонами було укладено кредитний договір №010/05-02/025-09 на суму 2 млн. грн. зі сплатою 28 процентів річних та кінцевим терміном погашення заборгованості до 3 жовтня 2010 року (а.с.10-16).

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 9 жовтня 2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №010/05-02/025-09з1, предметом якого був комплекс нежитлових будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 загальною площею 8 387,8 кв.м. (а.с.17-20).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих за кредитним договором зобов’язань, утворилась заборгованість, про що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в претензії від 5 листопада 2010 року повідомив ОСОБА_5, як власника переданого в іпотеку майна (а.с.21).

Згідно з розрахунком ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на 14 грудня 2010 року загальна сума заборгованості ТОВ "Агрокомплекс – Л" за кредитним договором становить 2 309 300 грн. 62 коп.(а.с.22).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 названого вище Закону в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З вищенаведеного вбачається, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у зв’язку з його безпідставністю – суперечить вимогам матеріального закону. Апеляційний суд припустився помилки, вважаючи, що не передбачений такий спосіб забезпечення виконання умов кредитного договору, як стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення

прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої

статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Під час ухвалення рішення суд першої інстанції вказаних вимог вищезазначеної статті не виконав, зокрема, не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, не визначив спосіб реалізації предмета іпотеки та інше.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, з яким в цій частині погодився й апеляційний суд, відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені в справі рішення судів першої й апеляційної інстанцій - частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 11 березня 2011 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 5 вересня 2011 року в частині вирішення вимог первісного позову --скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині -- рішення судів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.