Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Леванчука А.О.,

Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Прокредитбанк" (далі – ПАТ "Прокредитбанк") до товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янка" (далі – ТОВ "Слов’янка"), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2011 року,

ПАТ "Прокредитбанк" звернувся до суду з позовом до ТОВ "Слов’янка", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення на користь позивача солідарно з ТОВ "Слов’янка" та ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами, яка склалася внаслідок неналежного виконання зобов’язань в сумі 2 518 521 грн. 33 коп., а також просив в рахунок часткового погашення заборгованості стягнути на його користь в межах заставної вартості предмета застави з майнового поручителя ОСОБА_4 суму в розмірі 13 130 грн. 00 коп.; та стягнути з відповідачів в рівних частках суму судових витрат у розмірі 1 700 грн. та 120 грн. 00 коп..

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року позов ПАТ "Прокредитбанк" до ТОВ "Слов’янка", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Слов’янка" та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Прокредитбанк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 518 521 грн. 33 коп., з яких:

- за договором № КЛМ 102/2053 від 23 червня 2006 року про відкриття мультивалютної лінії зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 16 квітня 2007 року про внесення змін та/або доповнень до Договору № КЛМ 102/2053 від 23 червня 2006 року, Додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2007 року про внесення змін та/або доповнень до Договору № КЛМ 102/2053, заборгованість у доларах США становить 189 979 грн. 92 коп., у євро становить 285 222 грн. 48 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.26943/2053 від 27 вересня 2006 року зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 16 січня 2009 року, заборгованість становить 279 813 грн. 77 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.36554/2053 від 21 грудня 2007 року, заборгованість становить 411 079 грн. 20 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.37030/2053 від 29 січня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 5 січня 2009 року, заборгованість становить 427 688 грн. 62 коп..

- за договором про надання траншу № 1.38338/2053 від 10 квітня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 5 січня 2009 року, заборгованість становить 451 227 грн. 62 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.38595/2053 від 24 квітня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 5 січня 2009 року, заборгованість становить 93 817 грн. 19 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.38785/2053 від 14 травня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 5 січня 2009 року, заборгованість становить 197 131 грн. 26 коп.;

- за договором про надання траншу № 1.39636/2053 від 9 липня 2008 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 16 січня 2009 року, заборгованість становить 182 561 грн. 27 коп..

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ПАТ "Прокредитбанк" вартість предмету застави за договором застави транспортного засобу № 2053-ДЗ1 від 20 жовтня 2004 року у розмірі 13 130 грн. 00 коп..

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 . в інтересах ОСОБА_3 відхилено.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2011 року в частині звернення стягнення зі ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 13 130 грн. 00 коп., мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням судами норм процесуального права та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі свої зобов’язання за угодами належним чином не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальна сума якої станом на 6 жовтня 2010 року становить 2 518 521 грн. 33 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно в силу положень закону, зокрема ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554, 572, 610, 611, 629, 1049, 1050- 1054 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачка ОСОБА_3, як поручитель, відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань ТОВ "Слов’янка", яке ухилилось від погашення кредитів та інших платежів, а тому заборгованість підлягає стягненню з ТОВ "Слов’янка" та ОСОБА_3 як із солідарних боржників.

Проте, що стосується рішення судів в частині стягнення зі ОСОБА_4 на користь позивача вартості предмету застави за договором застави транспортного засобу № 2053-ДЗ1 від 20 жовтня 2004 року у розмірі 13 130 грн. 00 коп., суд касаційної інстанції з висновками попередніх судів погодитись не може з огляду на наступне.

В порушення вимог ст.ст. 212- 214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_4 та ЗАТ "Прокредитбанк" було укладено договір застави транспортного засобу № 2053-ДЗ1 від 20 жовтня 2004 року у забезпечення виконань заставодавцем зобов’язань перед заставодержателем - ЗАТ "Прокредитбанк", а тому правовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про заставу" (2654-12) , а також умовами п.2.3 цього договору, яким передбачено набуття заставодержателем права стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно ст. 21 цього Закону реалізація заставленого майна проводиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а також підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Однак, судами при ухваленні рішення в частині права стягнення на предмет застави не враховані ні умови спірного договору застави ні вищезазначені положення ст. 21 Закону України "Про заставу" та у порушення норм ст. 215 ЦПК України у судовому рішенні не визначено, зокрема, способу реалізації предмета застави: чи то шляхом проведення прилюдних торгів, чи шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 21 цього Закону.

У зв’язку з цим суди в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не уточнили позовні вимоги, не попередили про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема щодо уточнення позовних вимог в частині права стягнення на предмет застави за рахунок звернення стягнення на предмет застави та способу реалізації предмета застави, встановленої ст. 21 Закону України "Про заставу" та умовами договору.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення на предмет застави, на зазначені вимоги закону та спірного договору уваги не звернув.

Оскільки судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.