Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій незаконними та зобов’язання перейти до попереднього стану виконання умов договору за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 березня 2011 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним збільшення процентної ставки за кредитним договором та зобов’язання відповідача перейти до попереднього стану виконання умов договору.

Позов обгрунтовано тим, що 22 березня 2006 року він уклав з відповідачем кредитний договір № ZRXWGK00000001, за умовами якого отримав 50 000 грн. кредиту під 12 % річних для придбання двокімнатної квартири у м.Ємільчине.

У січні 2009 року він отримав повідомлення від банку про одностороннє підвищення процентної ставки за кредитним договором до 22,73 % річних, починаючи з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) . Такі дії відповідача порушують його права як споживача фінансових послуг.

Позивач просив суд визнати незаконними дії банку в частині підвищення процентної ставки, зобов'язати його відновити раніше існуючі умови кредитного договору в частині розміру процентної ставки за договором, а також зобов’язати відповідача зробити перерахунок сплачених ним коштів у рахунок погашення основної суми кредиту.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 1 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору № ZRXWGK00000001 від 22 березня 2006 року в частині підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за кредитним договором з 12 % до 22,73 %.

Зобов’язано відповідача відновити з 1 лютого 2009 року умови вказаного кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами на рівні 12 %.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги позивача, апеляційний суд виходив з того, що сторони не досягли попередньої згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки за кредитним договором, тому новий розмір процентної ставки є нікчемним. Крім того, з 9 січня 2009 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , а з 14 січня 2009 року - Закон України "Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 22 березня 2006 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № ZRXWGK00000001 (далі – Кредитний договір), за умовами якого позивальник отримав 50 000 грн. під 12 % річних на придбання квартири у м. Ємільчине та 9 000 грн. на сплату страхових платежів.

За змістом п. 2.3.1 Кредитного договору Банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Установлено, що відповідно до п. 2.3.1 Кредитного договору банк в односторонньому порядку 25 грудня 2008 року прийняв рішення про підвищення процентної ставки за укладеним договором.

12 січня 2009 року позивач отримав письмове повідомлення банку про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за кредитним договором до 22,73 % річних у зв’язку зі зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Установивши, що банк у визначеному п. 2.3.1 Кредитного договору порядку повідомив позичальника про зміну процентної ставки за договором з 1 лютого 2009 року, а також те, що позичальник сплачував кредит з підвищеними процентами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник вчинив дію, яка відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України свідчить про прийняття пропозиції виконувати зобов’язання перед банком за зміненими умовами.

Крім того, на правовідносини, що виникли між сторонами не поширюється Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , який набрав чинності з 9 січня 2009 року, оскільки рішення про підвищення процентної ставки було прийнято банком 25 грудня 2008 року до набрання чинності зазначеним Законом (661-17) .

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права, встановленим обставинам справи, скасоване апеляційним судом помилково.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 1 березня 2011 року скасувати та залишити в силі рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 13 січня 2011 року .

Ухвала оскарженню не підлягає.