Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", третя особа – ОСОБА_7, про визнання іпотечного договору розірваним, за касаційною скаргою Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2011 року, –

У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати розірваним іпотечний договір № 836/10-27/34/7-008, укладений між ним та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі – ПАТ "Укрсоцбанк") 15 серпня 2007 року для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_7 перед відповідачем за договором кредиту № 836/09-27/34/7-011 від 15 серпня 2007 року. Заявлені вимоги мотивував тим, що без його згоди банк і ОСОБА_7 уклали додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких змінилася процентна ставка за користування кредитом з 10% до 14,5% річних.

Вважаючи, що внаслідок зазначених обставин об’єм його зобов’язань як майнового поручителя збільшився, просив задовольнити позов.

рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2011 року, позов задоволено.

Визнано іпотечний договір № 836/10-27/34/7-008 від 15 серпня 2007 року, укладений між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_8 про передачу в іпотеку у якості забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов’язань за договором кредиту № 836/09-27/34/7-011 від 15 серпня 2007 року трикімнатної АДРЕСА_1 припиненим з 21 жовтня 2008 року. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі Харківська обласна філія ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з доводами якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення відповідачем норм ст. 559 ЦК України при внесенні змін та доповнень до зазначеного вище кредитного договору є достатньою правовою підставою для визнання спірного іпотечного договору припиненим.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статтями 214, 215 ЦПК України не вірно застосували правові норми до правовідносин, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року між відповідачем та ОСОБА_7 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 836/09-27/34/7-011, відповідно до умов якого банк передав позичальнику окремими частинами (траншами) 56 600 швейцарських франків зі сплатою 10% річних. Кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом встановлено не пізніше 5 вересня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_7 перед банком, 15 серпня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір № 836/10-27/34/7-008, відповідно до умов якого ОСОБА_8 передав в іпотеку належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої сторони оцінили в 292 900 грн., що еквівалентно 70 077,70 швейцарських франків по курсу НБУ станом на 15 серпня 2007 року.

21 жовтня 2008 року між кредитором та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої з 21 жовтня 2008 року збільшилася процентна ставка за користування кредитом до 14,5%.

Відповідно до вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави необхідні для припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом (898-15) .

Зазначені позивачем підстави, на які він посилався, обґрунтовуючи необхідність визнання іпотечного договору розірваним, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачені.

Стаття 559 ЦК України, на порушення вимог якої посилався позивач, є нормою, яка не регулює правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору іпотеки, оскільки вона відноситься до правовідносин що виникають внаслідок договору поруки.

Додаткова угода до кредитного договору ніяким чином не змінює прав, обов’язків та обсягу відповідальності ОСОБА_8, який не є стороною правочину, так як умови іпотечного договору залишилися незмінними.

Іпотечним договором в повній мірі забезпечено основне зобов’язання по сплаті кредиту і штрафних санкцій та частково по сплаті відсотків в межах відсоткової ставки, яка діяла на момент укладення іпотечного договору і становила 10%.

У зв’язку з наведеним, оскаржуваний договір іпотеки на основі заявлених позивачем підстав не може бути визнаний припиненим.

Апеляційний суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув та постановив ухвалу, яка не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, позов про визнання іпотечного договору частково припиненим не входить до переліку способів захисту цивільних прав та інтересів передбачених ст. 16 ЦПК України.

Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської обласної філії публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.