Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: АмелінаВ.І., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним рішень Міжгірської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 липня 2006 року та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11 травня 2006 року за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2009 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року,

У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою 26 липня 2006 року, визнання недійсними п.п. 5.5., 7.2., 7.3., 7.4. рішень Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року.

Позов обґрунтовано тим, що у 2001 році він придбав у Міжгірського РСТ приміщення складу АДРЕСА_1, а у 2003 році – приміщення складу НОМЕР_1 за тією ж адресою. Відповідно до договору, укладеного 11 травня 2006 року між ним та Міжгірською селищною радою, йому було передано в оренду на 5 років належну до будівель земельну ділянку загальною площею 0,25 га. Рішенням селищної ради від 18 травня 2006 року йому було надано дозвіл на викуп вказаної земельної ділянки.

11 березня 2005 року рішенням Міжгірської селищної ради відповідачу ОСОБА_5 надано в оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,02 га, яка входить до складу спірної земельної ділянки.

Земельною ділянкою, площею 0,02 га ОСОБА_5 користується без укладеного договору.

Пунктом 5.5. рішення Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року ОСОБА_5 надано в оренду земельну ділянку площею 0,023 га, що розташована між будівлею належної йому гуртової бази та житловим будинком ОСОБА_5

Укладений 26 липня 2006 року між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою договір оренди земельної ділянки порушує земельні права позивача, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Пунктами 7.2., 7.3., 7.4. рішення Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року позивачу дозволено виготовити землевпорядні документи без врахування частини ділянки, площею 0,023 га, чим також порушено його права.

У червні 2008 року ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та Міжгірською селищною радою 11 травня 2006 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що земельною ділянкою, площею 0,02 га вона користується на законних підставах, документи ОСОБА_4 на вказану спірну ділянку є сумнівними, а її право як орендаря підлягає захисту.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2009 року первісний позов задоволено. Визнано недійсним і скасовано пункти 7.2, 7.3, 7.4 рішення Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року "Про виділення земельних ділянок, передачу їх у власність, надання в користування, оренду"; пункт 5.5. рішення Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року "Про надання в оренду земельної ділянки площею 0,023 га". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,023 га, укладений між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою 26 липня 2006 року № 2. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,023 га від 26 липня 2006 року № 2, укладеного між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги первісного позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 26 липня 2006 року між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір не було зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку. Суд також дійшов висновку, що п.п. 5.5., 7.2., 7.3., 7.4. рішення Міжгірської селищної ради від 18 травня 2006 року необхідно скасувати, оскільки ними порушено право володіння ОСОБА_6 на передану йому в оренду земельну ділянку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 26 липня 2006 року між ОСОБА_5 та Міжгірською селищною радою, апеляційний суд виходив з того, що такий договір не зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку, він є неукладеним, а тому його не можна визнавати недійсним.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що укладений Міжгірською селищною радою з ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки площею 0,023 га не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки, який не зареєстрований у встановленому порядку є неукладеним.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що недійсними може бути визнано лише укладений договір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із висновками судової будівельно-технічної експертизи від 27 січня 2011 року надана в оренду ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,25 га та ОСОБА_7 – 0,023 га накладаються одна на одну, площа накладення становить 0,018 га.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом. Оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення апеляційного суду без змін відповідно до ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.