Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Коротуна В.М.,

Касьяна О.П., Штелик С.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання нікчемним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 лютого 2011 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання нікчемним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_5 Після смерті матері він дізнався, що 06 вересня 1999 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 посвідчено заповіт від її імені, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_4 Оглянувши заповіт позивач побачив, що підпис у ньому не належить ОСОБА_5, що в подальшому було підтверджено висновком експерта.

ОСОБА_3 просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17 лютого 2011 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 апеляційний суд виходив з того, що на підтвердження того, що заповіт підписаний не ОСОБА_5 позивачем не надано жодних доказів, як не надано і доказів поважності пропуску строку для прийняття спадщини та доказів про те, що позивач звертався до нотаріальної контори.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.

Статтею 3 ЦК України визначено перелік загальних засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251- 1252 ЦК України.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) від 30 травня 2005 року № 7 передбачено, що заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

06 вересня 1999 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 посвідчено заповіт, від імені ОСОБА_5, відповідно якого остання заповіла своє майно ОСОБА_4

На підставі заповіту відповідачеві видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи підпис у графі "Підпис" в першому та другому примірниках заповіту від 06 вересня 1999 року, посвідченому приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_6 та підпис у графі "Розписка про одержання оформленого документа" за порядковим номером 1444 на 129 аркуші журналу реєстрації нотаріальних дій, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_5 ( а.с.65-70).

Судом апеляційної інстанції не надано оцінки зазначеному висновку експертизи, а також у рішенні суду не вмотивовано незгоду з таким висновком експерта.

У порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив доводи викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи та дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 17 лютого 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.