6-10396св11 Про позбавлення батьківських прав - 21.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного Донецької області від 2 лютого 2011 року,

У вересні 2009 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що в листопаді 2001 року з відповідачем фактично припинили шлюбні відносини і з цього часу відповідач втратив інтерес до сімейного життя, проживає окремо, одружився, вихованням дитини не займається, станом її здоров’я не цікавиться, матеріально не забезпечує. 17 серпня 2004 року шлюб було розірвано. Вона перебуває у новому шлюбі з 15 травня 2008 року, Вважала, що спільне проживання відповідача з дитиною є неможливим.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Донецької області від 1 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено та позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1, яка подана до місцевого суду не підписана, а тому її заяву необхідно залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції прийняв цю заяву до розгляду з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду та залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд порушив норми процесуального права. Так, згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження.

У главі ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження є лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін (ст. 306 ЦПК України), унаслідок чого рішення суду на підставі ст.ст. 205 і 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Отже, на стадії апеляційного провадження вчинення інших дій неможливо.

Скасувавши рішення суду із залишенням заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, апеляційний суд на зазначене вище уваги не звернув не врахував, що вказана підстава для залишення позовної заяви без розгляду належить виключно до компетенції суду першої інстанції і лише після того як позивач не усуне недоліки заяви за ухвалою цього суду.

Отже, рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишилось без перевірки на предмет його законності й обґрунтованості, не з’ясовано у позивачки, чи підтримує вона позов та підстави наявності недоліків позовної заяви.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа – передачі до апеляційного суду на новий розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 лютого 2011 року, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.