Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору застави за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2011 року

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним договору застави.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 березня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав йому кредит на споживчі цілі в розмірі 75 000 тис. грн. строком погашення до 27 березня 2012 року з відсотковою ставкою 16,5%. Того ж дня між ВАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу: фургону-С, марки ERF-MAN, модель 8,145 LRS, 2002 року випуску. Даний автомобіль належить йому та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності як майно, набуте за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, і, на його

думку, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Позивач також зазначала, що факт проживання однією сім’єю з лютого 2005 року підтверджується рішенням суду від 04 березня 2011 року. Згоди на укладення договору застави він не давав, а тому просив суд визнати вказаний договір недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір застави транспортного засобу – фургону-С, марки "ERF-MAN", модель 8,145 LRS, 2002 року випуску, укладеного між ВАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстром № 980.

У касаційній скарзі ВАТ "Кредитпромбанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права при їх ухваленні, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 березня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого місяця 2005 року.

28 березня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умов якого банк надав ОСОБА_4 кредит на споживчі цілі у розмірі 75 000 грн. строком до 27 березня 2012 року.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 28 березня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_5 укладено договір застави № 13/46/301/08-С, предметом якого є транспортний засіб: фургон-С, марки "ERF-MAN", модель 8,145 LRS, 2002 року випуску.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір застави транспортного засобу, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний договір укладено без згоди позивача, що є обов’язковою умовою, оскільки автомобіль,

який є предметом застави, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

За положеннями ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмова згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Суд першої інстанції, у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України застосовуючи до правовідносин сторін зазначені правові норми, не врахував того, що встановлення факту проживання однією сім'єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 74 СК України пов’язується з набранням законної сили рішення суду, яким такі юридичні факти встановлені.

У зв’язку із цим визнання недійсним договору застави транспортного засобу, який був укладений за три роки до цього, на підставі ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про іпотеку", не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв’язку із укладенням такого договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину єдиним власником транспортного засобу, який є предметом застави, була ОСОБА_5, яка при посвідчені договору зазначила, що автомобіль є її особистою приватною власністю, не є спільною сумісною власністю подружжя, а також у фактичних шлюбних відносинах вона не перебуває.

Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у

силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 11 серпня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.