Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Савченко В.О., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі – ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2011 року,

У червні 2010 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № ZRW1АЕ000023122 від 28 грудня 2007 року відповідачка отримала кредит у розмірі 28 331,84 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2012 року.

Однак, ОСОБА_3 порушила умови договору, внаслідок чого станом на 14 лютого 2011 року виникла заборгованість 14 993, 57 доларів США, що складає 119 101,42 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту у розмірі 14 993,57 доларів США, що за курсом 7,9435 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14 лютого 2011 року складає 119 101,42 грн., а також 1191,01 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи, сплачених позивачем при подачі позову до суду, а всього - 120 412,43 грн.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким відмовлено ПАТ КБ "Приватбанк" в задоволенні заявленого позову.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю – доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконувала належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого має заборгованість, яка підтверджена наявними в справі розрахунками.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до умов договору строк виконання зобов’язання ОСОБА_3 перед банком не настав. Банком направлялося повідомлення позичальнику про наявність заборгованості по кредитному договору, проте не надано доказів про отримання останнім такого повідомлення.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України ( яка віднесена параграфа 1 глави 71) якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), в то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 грудня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 28 331, 84 доларів США зі сплатою відповідних відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2012 року.

Згідно до п.п.7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісячно. Позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 494,13 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди (а. с. 9-15).

Відповідач не заперечувала, що банк зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, видав їй кредит в розмірі 28331,84 доларів США.

З наданого позивачем графіку вбачається, що станом на 14 лютого 2011 року відповідачка має заборгованість перед банком в сумі 14 993, 57 доларів США, що свідчить про неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань (а.с.81-82).

Оскільки кредитним договором передбачено обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), відповідач прострочила повернення чергової частини, банк мав право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Посилання апеляційного суду на п.2.3.3 кредитного договору як на підставу для відмови в задоволенні позову є помилковим, оскільки зазначеним пунктом передбачено, що банк на власний розсуд має право змінити умови договору – зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що банк з вимогами про зміну умов договору не звертався, а лише вимагав дострокового повернення суми кредиту у зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору позичальником (а.с.79-80).

Оскільки апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статей 1050, 1054 ЦК України, та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення ним справи й помилкового скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого згідно із законом, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом.

Керуючись ст. 336, ст. 339 ЦПК колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 16 червня 2011 року скасувати, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.