Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Леванчука А.О.,

Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року,

та за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року,

ПАТ "Родовід Банк" звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 24 507 796 грн. 53 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, а у разі його недостатності – на інше майно, що належить відповідачу на праві власності, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору № 77.2/СЖ-372.07.2. від 16 листопада 2007 року; також просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на ІТЗ в розмірі 120 грн. 00 коп..

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року позов ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ "Родовід Банк" 24 507 796 грн. 53 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн. 00 коп..

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежиле приміщення АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 – представника ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2011 року у справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано, ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором 1 488 612 доларів США 59 центів, заборгованість по процентах 304 986 доларів США 75 центів, пеню 700 доларів США 00 центів, а всього 2 493 599 долари США 34 центи, що становить 19 873 986 грн. 74 коп..

Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 порушує питання про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, та просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" відмовити у повному обсязі.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк" в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 заявника порушує питання про скасування рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг, а також заперечення на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями, ст. ст. 526, 611, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, та виходив з обставин справи, відповідно до яких встановив порушення відповідачем зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед банком у розмірі 3 107 720 доларів США 74 центів, що становить 24 507 796 грн. 53 коп., з яких заборгованість по кредиту складає 1 488 612 доларів США 59 центів, заборгованість по процентах складає 328 478 доларів США 30 центів та пеня 1 290 629 долари США 85 центів.

Суд апеляційної інстанції не погодившись з висновками суду першої інстанції та частково скасувавши рішення, ухвалив нове, яким в частині стягнення на користь позивача суми боргу змінив його розмір до 19 873 986 грн. 74 коп., ухваливши з наступних підстав.

Апеляційний суд при дослідженні матеріалів справи дійшов висновку, що у матеріали справи позивачем не надано договір від 3 червня 2008 року, який було взято до уваги судом першої інстанції, та згідно якого сторонами було внесено зміни до кредитного договору в частині підвищення процентної ставки з 14% до 15% річних, і укладання вищезазначеного договору з позивачем відповідач також заперечує.

В суд апеляційної інстанції спірний договір від 3 червня 2008 року позивачем також наданий не був, у зв’язку з чим позивачем було здійснено перерахунок заборгованості відповідача по сплаті процентів, виходячи з процентної ставки 14% річних, а не 15%, як це було вирішено судом першої інстанції.

Відповідно до вказаного перерахунку заборгованість відповідача по сплаті процентів склала 304 986 доларів США 75 центів, з чим погодився і представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції в цій частині погоджується з висновком апеляційного суду.

Що стосується рішень попередніх судів в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нежилого приміщення АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

В порушення вимог ст.ст. 212- 214 ЦПК України, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з’ясували фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Однак, судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не враховані вищезазначені положення ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та у порушення вимог ст. 215 ЦПК України у судовому рішенні не визначено, зокрема, способу реалізації предмета іпотеки: чи то шляхом проведення прилюдних торгів чи шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону, а також не визначена ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, звертаючись до суду із зазначеним позовом, ПАТ "Родовід Банк" просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором та у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки – спірне нерухоме майно відповідача, при цьому не вказавши способу реалізації предмета іпотеки.

За викладених обставин, як суд першої інстанції так і апеляційний суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не уточнили позовні вимоги, не попередили про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема щодо уточнення позовних вимог в частині способу реалізації предмета іпотеки, зокрема, чи шляхом проведення прилюдних торгів чи шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний суд, залишаючи в цій частині рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 5 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва .

Ухвала оскарженню не підлягає.