Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки та премії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за невикористані у 2010-2012 роках дні додаткової соціальної відпустки - протиправними; зобов'язати відповідача сплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні (27 календарних днів) додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері та піклувальниці; зобов'язати відповідача внести зміни до наказу від 5 березня 2012 року № 387к щодо звільнення позивача з 5 березня 2012 року, визначивши дату звільнення 11 березня 2012 року, з проведенням відповідного донарахування заробітної плати; зобов'язати відповідача виплатити позивачу 300,00 грн. премії, яка передбачалась, як разове заохочення з нагоди "Міжнародного жіночого Дня 8 березня".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача, пов'язаних з несвоєчасною виплатою компенсації та зобов'язання виплатити на її користь премію у розмірі 300,00 грн. з нагоди "Міжнародного жіночого Дня 8 березня".

У свою чергу, відповідач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами наказом прокурора АР Крим від 5 березня 2012 року № 387к позивача звільнено з посади помічника прокурора Роздольненського району та органів прокуратури АРК. Стаж роботи в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах позивача склав 7 років 8 місяців 21 день. Відповідачем було внесено зміни до наказу про звільнення № 387-к від 5 березня 2012 року, відповідно до яких, наказом від 31 серпня 2012 року № 2178к змінено дату звільнення позивача з 5 березня 2012 року на 12 березня 2012 року у зв'язку з хворобою останньої.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначила, що при звільненні з органів прокуратури їй, як одинокій матері та піклувальниці, в порушення вимог Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) , не було виплачено грошову компенсацію за 27 календарних днів невикористаної соціальної відпустки, а також безпідставно відмовлено у виплаті премії з нагоди дня "Міжнародного жіночого Дня 8 березня".

Листом від 24 липня 2012 року № 19-771/12 позивачу була надана відповідь прокурора АРК, яким відмовлено по всім питанням звернення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи відповідачем частково виконані вимоги позивача, а саме: надано копію наказу прокурора АРК № 2287к від 14 вересня 2012 року, з якого вбачається, що "у додаток до наказу № 387-к від 5 березня 2012 року "Про звільнення помічника прокурора Роздольненського району ОСОБА_4." відділу фінансування та бухгалтерського обліку виплатити позивачу компенсацію за невикористані додаткові відпустки на підставі статті 19 Закону України "Про відпустки" за 14 к/д - 2004 рік, за 3 к/д - 2010 рік, за 7 к/д - 2011 рік, за 17 к/д - 2012 рік" (а.с.59), а також платіжну відомість про зарахування заробітної плати за вересень 2012 року на картковий рахунок позивача у сумі 5 651,37 грн.

Таким чином, відпали підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за невикористані у 2010-2012 роках дні додаткової соціальної відпустки та зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні (27 календарних днів) додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері та піклувальниці.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що оскільки відповідачем в добровільному порядку виконані вище зазначені вимоги до прийняття рішення у справі, то відповідно підстав для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів в частині відмови у задоволені позову щодо виплати премії з дня нагоди "Міжнародного жіночого Дня 8 березня" та зазначає, що відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Згідно пункту 8 Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) видатки, пов'язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

Відповідно до частини 4 розділу I Положення про преміювання органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 623 ц від 20 березня 2006 року (v0623900-06) , премія не виплачується працівникам звільненим з роботи у місяці, за який провадиться преміювання, за винятком тих, які вийшли на пенсію, звільнилися за станом здоров'я або у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченні чисельності або штату працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з органів прокуратури у березні 2012 року, тому згідно положень про преміювання - премію їй не нарахували і не виплатили. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що відповідач правомірно не включив позивача до наказу про преміювання № 377к від 3 березня 2012 року з дня нагоди "Міжнародного жіночого Дня 8 березня".

Що стосується вимог касаційної скарги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасної виплати компенсації "самотньої матері", то в даному випадку такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини 3 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, виходячи з несвоєчасної виплати компенсації як одинокій матері, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, відтак не можуть бути предметом розгляду судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.