Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд браво" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд браво" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2011 року,

У лютому 2011 року позивачка звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 7 липня 2010 року працювала продавцем продовольчих товарів в магазині "Браво" м. Костянтинівки, що є підрозділом вказаного товариства. При прийомі на роботу у відділі кадрів підприємства її примусили написати заяву про звільнення за власним бажанням, але без дати.

З 13 по 15 січня 2011 року вона працювала по графіку, 16, 17 та 18 січня у неї були вихідні, з 19 січня 2011 року вона знаходилась на лікарняному, про що сповістила керівництво підприємства. Через день після цього по телефону відповідач повідомив її про те, що вона звільнена з роботи згідно раніше написаної заяви про звільнення і що вона має приїхати на підприємство за документами. 24 січня 2011 року, коли позивач прибула на підприємство, у відділі кадрів відповідача їй запропонували поставити на заяві про звільнення дату, а саме – 17 січня 2011 року, позивач відмовилась це робити, але, не дивлячись на це, у відділі кадрів було зроблено запис в її трудовій книжці про її звільнення за ст. 38 КЗпП України наказ № 14-к і поставили дату – 17 січня 2010 року, помилившись при цьому в написанні року (вказавши 2010 рік замість 2011 року).

рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2011 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця продовольчих товарів товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" м. Слов’янська.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" м. Слов’янська заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2722 грн. 88 коп. та у відшкодування моральної шкоди 500 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Славтрейд браво" просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені рішення повністю не відповідають.

Судами встановлено, що позивачка з 7 липня 2010 року працювала продавцем продовольчих товарів в магазині "Браво" м. Костянтинівки, що є підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" м. Слов’янська згідно наказу № 190-К від 7 липня 2010 року (а.с. 15).

Наказом відповідача № 14-К від 17 січня 2011 року вона була звільнена з цієї посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 34).

Згідно копії листка непрацездатності, виданого центральною районною лікарнею м. Костянтинівка 22 січня 2011 року, ОСОБА_1 звільнена від роботи у зв’язку з хворобою і 19 січня 2011 року по 21 січня 2011 року (а.с. 7).

Наказом директора ТОВ "Славтрейд Браво" віл 28 лютого 2011 року № 70-К було скасовано наказ № 14-к від 17 січня 2010 року про звільнення ОСОБА_1

Відповідач нарахував до сплати позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу за січень 2011 року – 708 грн. 8 коп., за лютий 2011 року – 685 грн. 75 коп. (а.с. 75).

При цьому відповідач відмовився виплачувати заробітну плату позивачці, починаючі з березня 2011 року, тому, що вона не приступила до роботи з 1 березня 2011 року згідно наказу № 70-к від 28 лютого 2011 року.

Встановивши, що відповідач порушив право позивачки, незаконно звільнив її, оскільки трудовий договір, укладений на невизначений строк, у відповідності до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У заяві про звільнення позивачки за власним бажанням (а.с. 29) відсутня дата подачі заяви, така заява не може бути підставою для звільнення працівника з роботи за ст. 38 КЗпП України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вона підлягає поновленню на посаді продавця продовольчих товарів ТОВ "Славтрейд Браво" м. Слов’янська.

Разом з тим, вирішуючи спір в частині стягнення на користь позивачки заробітної плати, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 17 січня 20011 року середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 40 грн. 64 коп., який складає 67 днів (при п’ятиденному робочому тижні), і стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивачки в сумі 2722 грн. 88 коп.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була поновлена на роботі судам необхідно було стягнути середній заробіток за час зі звільнення до поновлення на роботі самим підприємством.

А тому в цій частині судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 341, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд браво" задовольнити частково.

рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 червня 2011 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з товариства з обмеженою відповідальністю "Славтрейд Браво" м. Слов’янська заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2722 грн. 88 коп. скасувати та ухвалити нове рішення.

У частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.