Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Савченко В.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Херсонське товариство взаємного кредиту" до ОСОБА_4, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Каховської міської ради, відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Каховського РВ УМВС України в Херсонській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року,

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_5 – власниця квартири АДРЕСА_1 із кредитною спілкою "Херсонське товариство взаємного кредиту" уклала 16 січня 2006 року кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого є вказана квартира. Зобов’язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого звернено стягнення на предмет іпотеки, квартира передана позивачеві в рахунок погашення боргу, у зв’язку з чим позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права власності на вказану квартиру шляхом виселення ОСОБА_4 із зняттям її реєстрації, а також визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із зняттям їх з реєстрації.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року, позов задоволено. ОСОБА_4 виселено з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення, скасовано реєстрацію її місця проживання за вказаною адресою.

Усунено кредитній спілці "Херсонське товариство взаємного кредиту" перешкоди в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом скасування реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_2, ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, а по справі ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що без згоди іпотекодержателя у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані 19 грудня 2007 року ОСОБА_2 та її малолітня дитина ОСОБА_3, на момент вирішення спору вони не проживали у зазначеній квартирі.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що між кредитною спілкою "Херсонського товариства взаємного кредиту" та ОСОБА_5 16 січня 2006 року укладено кредитний договір та договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка передана КС "ХТВК" у рахунок погашення боргу на суму 54 546 грн. 67 коп., яка раніше належала ОСОБА_5 (а.с.51), право власності на квартиру зареєстроване КП "Каховське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради 21 жовтня 2009 року.

У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 – дочка ОСОБА_5, ОСОБА_2 - онука ОСОБА_5 була зареєстрована у спірній квартирі з 1998 року, а у 2003 році тимчасово була знята з реєстрації на період навчання. В 2006 році народила доньку ОСОБА_3, разом з якою зареєструвалась у спірній квартирі 19 грудня 2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, ч. 1 ст. 40 цього ж Закону в редакції на час спірних правовідносин, зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Проте в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення квартири, а в ході судового розгляду не обговорювалось питання щодо дотримання процедури виселення відповідачів, що є порушенням ст.ст. 212- 214 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 18 січня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.