Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства (надалі – ЗАТ) "Інкомпані", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, Запорізька міська рада, відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Космос-Сіті", про вселення в гуртожиток та покладення обов’язку надати ізольоване житлове приміщення в гуртожитку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила вселити її в ізольоване жиле приміщення у гуртожитку та зобов’язати ЗАТ "Інкомпані" надати їй до отримання квартири ізольоване житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідає санітарним та технічним нормам і правилам.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 листопада 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 23 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2010 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2008 року було скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами, справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 зазначала, що вона проживала у кімнаті № 123 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, згідно з укладеним 22 січня 2003 року між Запорізькою міською радою та ЗАТ "Інкомпані" договором про часткове будівництво та реконструкцію будинку зазначеного гуртожитку ЗАТ "Інкомпані" було дозволено брати участь у будівництві квартир у зазначеному будинку, які після здачі будинку в експлуатацію будуть передані у власність ЗАТ "Інкомпані", а особи, які зареєстровані та мешкають на законних підставах у вказаному гуртожитку, в зв'язку з виселенням матимуть право на отримання квартири. Однак ОСОБА_4 не була включена у такий список, а тому була виселена, до цього ж кімнату, в якій вона проживала, під час проведення реконструкції будинку було зруйновано.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 листопада 2006 року, що набрало чинності, відмовлено у задоволенні позову Запорізької міської ради, ЗАТ "Інкомпані" до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування жилою площею у гуртожитку та зняття з реєстраційного обліку.

Згідно з додатковою угодою до договору № 1 від 22 січня 2003 року, укладеною 15 січня 2004 року між Запорізькою міською радою, ЗАТ "Інкомпані" і ТОВ "Корпорація Арсенал", остання зобов'язувалася за кошти ЗАТ "Інкомпані" до травня 2004 року придбати на ринку вторинного житла благоустроєні квартири для відселення громадян, які зареєстровані і проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1. Однак ці умови не було виконано незважаючи на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Запорізької області від 9 червня 2008 року, виконавче провадження щодо його виконання було закрито. З огляду на вищезазначене, ОСОБА_4 не має місця проживання, а відтак просила позов задовольнити.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_4 до суду із заявою про перегляд рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2008 року за нововиявленими обставинами було винесення постанови старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 13 квітня 2010 року про закінчення виконавчого провадження за неможливістю виконання без участі боржника.

Крім цього, в матеріалах справи наявне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2008 року, змінене рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 9 червня 2008 року та залишене без змін ухвалою Верховного Суду України від 30 грудня 2008 року, що набрало чинності, яким зобов’язано ЗАТ "Компані" у місячний термін з дня вступу рішення суду в законну силу придбати на вторинному ринку житла відповідно до п. 1.4. договору № 1 від 22 січня 2003 року, укладеного між Запорізькою міською радою та ЗАТ "Інкомпані", однокімнатну благоустроєну квартиру у м. Запоріжжі в зв’язку з виселенням з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, та передати її ОСОБА_4 в порядку визначеному додатковою угодою від 15 січня 2004 року до цього договору (т. 2, а.с. 3, 69-73).

Зазначене рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2008 року не виконане, з огляду на що судами було зроблено правильний висновок про наявність у ОСОБА_4 підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 50 ЖК УРСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Таким чином, суди слушно вважали, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не прийнятий до експлуатації та не відповідає технічним і санітарним нормам, а тому вселення ОСОБА_4 не є можливим.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.