6-34738св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 11.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2013 року,

У березня 2009 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо погашення основного боргу та процентів належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які згідно договорів поруки виступили поручителями та зобов'язалися солідарно й у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань за основним договором.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20 липня 2012 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 158 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10 321 грн. 62 коп., процентів за користування кредитними коштами - 1 319 грн. 89 коп., штрафу - 2 273 грн. 18 коп., пені за порушення строків платежів по кредиту - 802 грн. 95 коп. та плати за управління кредитом - 440 грн. 40 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2013 року, зазначене рішення районного суду змінено, а саме стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 158 грн. 04 коп.

Стягнуто з солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 158 грн. 04 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з неї на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідач належним чином не виконав кредитні зобов'язання, які було забезпечено порукою.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на те, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором були укладені окремі договори поруки з кожним із поручителів, а відтак кожний окремо поручитель пов'язаний солідарною відповідальністю з позичальником, а не між собою.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 січня 2007 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 2 970 доларів США строком до 29 січня 2009 року зі сплатою 16,99% річних.

У забезпечення виконання умов вказаного договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 16 грудня 2008 року становить 15 158 грн. 04 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, неустойка є забезпеченням виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), як зазначено у ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути пеню за період з лютого 2007 року, що більше одного року.

Проте суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України такий розрахунок належним чином не дослідили й не перевірили, взявши його за основу, не навели відповідних доводів щодо його правильності та належності.

При цьому не з'ясували період, за який відбулося її нарахування, з урахуванням встановлених договорами термінів виконання зобов'язань й відповідно належним чином не перевірили дотримання позивачем строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення пені, не встановили й не зазначили у рішенні дійсного розміру кредитної заборгованості в межах встановленого строку позовної давності та з яких виплат вона складається.

Крім того, суди з урахуванням вимог ст. 549 ЦК України, відповідно до якої штраф і пеня є різновидами неустойки, як відповідальності за невиконання зобов'язання, не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору й відповідно до змісту договору не з'ясували встановлена неустойка у вигляді штрафу та пені за різні виді порушення зобов'язань, чи такі наслідки встановлено за одне й теж саме порушення договору та у достатній мірі не мотивували свого висновку щодо подвійної відповідальності боржника.

Наявність встановленої у договорі подвійної відповідальності не звільняє боржника від відповідальності взагалі, а лише дає право суду застосувати ту відповідальність, яку він вважає найбільш справедливою та законною, виходячи з фактичних обставин справи та правовідносин сторін.

Також поза увагою судів обох інстанцій залишилися доводи відповідачки ОСОБА_2 про те, що договір поруки вона взагалі не підписували й про його існування дізналася під час розгляду справи.

Призначивши у справі судово-почеркознавчу експертизу, суд належним чином не сприяв її проведенні й не повідомив вчасно відповідачку про необхідність надання додаткового матеріалу та реквізитів та розміру оплати проведення такої експертизи.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 158 грн. 04 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 60,53 грн. судових витрат й підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 09 липня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 158 грн. 04 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 60,53 грн. судових витрат скасувати.