6-22193св11 Про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі - 14.12.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Черкаського міського голови ОСОБА_4, виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 травня 2011 року,

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання трудового контракту недійсним, мотивуючи свою вимогу тим, що згідно з наказом відділу охорони здоров’я Черкаського міського виконавчого комітету № 77-кл пар.1 від 19 листопада 1991 року працював головним лікарем Першої Черкаської міської лікарні. 1 лютого 2006 року між ним та виконавчим комітетом Черкаської міської ради було укладено контракт строком дії до 1 лютого 2008 року. Вказаний контракт обмежує його права як працівника (т. 1, а.с.4-5).

Також у січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з іншим позовом, в якому просив скасувати розпорядження про його звільнення. Вимоги другого позову обґрунтовував тим, що 30 січня 2008 року відповідачем було прийнято оскаржуване розпорядження № 33-ркл, згідно з яким позивача звільнено із займаної посади 1 лютого 2008 року у зв’язку із закінченням терміну дії контракту, і він вважає таке звільнення незаконним (т.1, а.с.60).

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2008 року позов ОСОБА_3 про скасування розпорядження про звільнення задоволено (т.1, а.с.113-114).

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з третім позовом, в якому просив поновити його на посаді головного лікаря Черкаської міської лікарні № 1, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду. Свої вимоги обґрунтовував тим, що не зважаючи на рішення суду про скасування розпорядження про його звільнення, він не має можливості поновитись на раніше займаній посаді (т.1, а.с.31-32).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 серпня 2008 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2008 року про скасування розпорядження скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд та для об’єднання з двома іншими справами за позовами ОСОБА_3 (т.1, а.с.137-139).

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 7 жовтня 2008 року всі три справи за позовом ОСОБА_3 об’єднані в одне провадження.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково: поновлено ОСОБА_3 пропущений строк звернення до суду, визнано недійсним контракт від 1 лютого 2006 року, скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси № 33-ркл від 30 січня 2008 року, поновлено позивача на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 1 лютого 2008 року, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 лютого 2008 року по 5 грудня 2008 року включно в сумі 47 496 грн. 61 коп., рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання (т.2, а.с.49-53).

Розпорядженням міського голови м. Черкаси від 12 грудня 2008 року № 344-р(к) на виконання вказаного рішення суду ОСОБА_3 поновлено на посаді головного лікаря Першої Черкаської міської лікарні з 1 лютого 2008 року (т.3 а.с.6).

Розпорядженням міського голови м. Черкаси від 12 грудня 2008 року № 345-р(к) ОСОБА_3 звільнено з займаної посади з 12 грудня 2008 року за одноразове грубе порушення трудовий обов’язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. (т.3, а.с.4-5).

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з четвертим позовом про скасування розпорядження про звільнення від 12 грудня 2008 року № 345-р(к), поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (т.3, а.с.2).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 лютого 2009 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 5 грудня 2008 року про часткове задоволення позову ОСОБА_3 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.80-83).

Під час нового розгляду справи ухвалою судді Соснівського районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року розглядувана справа об’єднана в одне провадження зі справою про оскарження другого звільнення.

рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 5 травня 2011 року, позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_3 пропущений строк звернення до суду; визнано недійсним контракт від 1 лютого 2006 року, укладений з ОСОБА_3; скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси № 33-ркл від 30 січня 2008 року про звільнення позивача за закінченням строку дії трудового контракту; скасовано розпорядження міського голови м. Черкаси № 345-Р (к) від 12 грудня 2008 року про звільнення позивача за одноразове грубе порушення трудових обов’язків; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 лютого 2008 року до 12 грудня 2008 року включно в сумі 15 712 грн. 72 коп., а за період з 13 грудня 2008 року по 19 листопада 2010 року - 127 545 грн. 30 коп., усього стягнуто 143 258 грн. 02 коп. У задоволенні вимоги про поновлення на посаді відмовлено.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Черкаської міської ради порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 та визнаючи недійсним контракт від 1 лютого 2006 року, укладений між Черкаським міським головою та ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що умови праці за контрактом керівників та інших працівників закладів охорони здоров’я, що належать до комунальної власності територіальної громади, відповідно до вимог ст. 9 КЗпП України є недійсними, так як погіршують становище працівника порівняно із законодавством України, тобто строковим контрактом, укладеним з позивачем, погіршено становище останнього як працівника. Скасовуючи розпорядження міського голови м. Черкаси № 33-ркл від 30 січня 2008 року, суд виходив з того, що це розпорядження суперечить вимогам ст. 36 КЗпП України, яка не передбачає укладення контракту з керівником лікарні, яка знаходиться в комунальній власності. Скасовуючи розпорядження міського голови м. Черкаси № 345-Р (к) від 12 грудня 2008 року, суд виходив з того, що порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме: позивач не був ознайомлений з актом КРУ; позивачу не була надана можливість надати письмові пояснення щодо вчиненого проступку; дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосоване більш ніш через шість місяців після вчинення проступку. У зв’язку з вимушеним прогулом, який тривав з 13 грудня 2008 року до 19 листопада 2010 року, суд стягнув з відповідача на користь позивача грошову компенсацію.

Проте такі висновки судом зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що наказом відділу охорони здоров’я Черкаського міського виконавчого комітету від 19 листопада 1991 року № 55-кл пар.1 ОСОБА_3 був призначений на посаду головного лікаря Першої Черкаської Міської лікарні.

1 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та виконавчим комітетом Черкаської міської ради в особі міського голови Волошина А.Б. було укладено контракт, згідно з яким керівник – ОСОБА_3 зобов’язався безпосередньо і через адміністрацію установи здійснювати поточне управління установою, забезпечувати її діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за установою комунального майна. Термін дії контракту встановлено 1 лютого 2006 року до 1 лютого 2008 року.

30 січня 2008 року міським головою м. Черкаси ОСОБА_4 прийнято розпорядження № 33-ркл про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади головного лікаря з 1 лютого 2008 року у зв’язку із закінченням терміну дії контракту. Підставою для звільнення із вказаної посади зазначено п.20.1 та п.25 контракту, службова записка Стадника О.М. від 16 січня 2008 року, п.8 ст. 36 КЗпП України.

5 грудня 2008 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано вищеназване розпорядження про звільнення позивача як незаконне позивач згідно з розпорядженням міського голови №344-Р(к) від 12 грудня 2008 року був поновлений на посаду головного лікаря Першої Черкаської Міської лікарні з 1 лютого 2008 року.

Із вказаним розпорядженням ОСОБА_3 був ознайомлений 12 грудня 2008 року, однак приступити до виконання обов’язків головного лікаря він не зміг, оскільки в той же день іншим розпорядженням міського голови м. Черкаси від 12 грудня 2008 року №345-Р(к) він був звільнений з посади на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору і укладається він коли його застосування відповідає законодавству.

Статтею 9 КЗпП України передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , зокрема, статтею 42 передбачено, що сільський, селищний, міський голова має право призначити на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Крім того, відповідно до п.20 ч.1 ст.43 цього Закону в компетенції районної ради знаходиться вирішення в установленому порядку питань щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, а також призначення, і звільнення їх керівників.

Зі змісту наведених норм вбачається, що укладення контрактної форми трудового договору передбачено для всіх керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" (203-93-п) , яка рекомендована до застосування органам місцевого самоврядування, контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією. Вказаною постановою затверджено положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, відповідно до якого наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. Крім того, зазначеним положенням передбачено, що контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Визначення в контракті строку його дії, що є обов’язковою його умовою, не може вважатись погіршенням становища працівника порівняно із законодавством України про працю, а тому висновок суду про незаконність контракту від 1 січня 2006 року з тих підстав, що його умовами погіршено становище позивача як працівника, не відповідає вимогам закону.

Отже висновки судів про неправомірність укладення контракту з позивачем, як головний лікарем лікарні, яка є у комунальній власності, – є хибним, оскільки здійснені без врахування положень вищевказаних нормативних актів, які є більш пізніми, ніж Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (2801-12) .

З огляду на те, що підставою припинення контракту було саме закінчення строку його дії, а не інші підстави, суд вважає, що звільнення позивача із займаної ним посади згідно з розпорядженням від 30 січня 2008 року № 33-р(к) відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства про працю, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними названого розпоряджень міського голови, визнання трудового договору недійсним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період з 1 лютого 2008 року до 12 грудня 2008 року необхідно відмовити.

Висновки судів щодо неправомірності другого звільнення позивача згідно з розпорядженням від 12 грудня 2008 року №345-р(к) за одноразове грубе порушення трудовий обов’язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України є законними та обґрунтованими, але вони не впливають на правові висновки щодо правомірності першого звільнення позивача та результати розгляду відповідних вимог позову.

Задовольняючи вимогу позову про стягнення середнього заробітку за час висушеного прогулу за період з 13 грудня 2008 року до 19 листопада 2010 року, при цьому відмовивши в задоволені вимоги про поновлення на посаді, суди неправомірно застосували положення ч.2 ст. 235 КЗпП України, оскільки у відповідності до диспозиції вказаної норми рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути прийнято лише одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Оскільки при вирішенні даного спору суд відмовив у задоволенні вимоги про поновлення на роботі, тому відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції, має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради задовольнити.

рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2010 року і ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 травня 2011 року в частині задоволення вимог позову скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Черкаського міського голови ОСОБА_4, виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконними розпоряджень міського голови, визнання правочину недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.