Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Олійник А.С.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Управління Державного казначейства України Кіровоградської області, Державне казначейство України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду за касаційною скаргою Державного казначейства України на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2011 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення № 3-5150/08 його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП (80731-10) ) та застосовано адміністративний арешт строком на три доби. Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 8 травня 2008 року постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2008 року залишено без змін. Постановою першого заступника голови Верховного Суду України від 14 листопада 2008 року змінено постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2008 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 8 травня 2008 року та звільнено його від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням та закриттям провадження у справі. Вказував на те, що внаслідок незаконних дій працівників органів досудового слідства і суду, правоохоронних органів йому було завдану моральну шкоду, яка полягала у незаконному утриманні під арештом. У зв’язку з цим позивач просив зобов’язати Управління Державного казначейства України у Кіровоградській області відшкодувати йому за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 12 млн. грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2011 року, заяву ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України через Державне казначейство України 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати постановлені у справі ухвали, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові ухвали – скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, помилково вважав, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного застосування до нього адміністративного арешту, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та ст.ст. 23, 1176 ЦК України.

Однак з такими висновками суду погодитися.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

З матеріалів справи убачається, що постановою першого заступника голови Верховного Суду України від 14 листопада 2008 року змінено постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 квітня 2008 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 8 травня 2008 року, звільнено ОСОБА_3 від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, що не можна визнати реабілітаційною підставою для відшкодування шкоди у відповідності до п. 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Суд також не звернув уваги на те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду підлягають розгляду в позовному провадженні, а не окремому.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі зміни ухвали або скасування ухвали та вирішення питання по суті.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі ухвали судів першої й апеляційної інстанцій – скасуванню, з постановленням ухвали про відмову ОСОБА_3 в задоволенні його заяви.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 липня 2011 року скасувати, постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересовані особи: Управління Державного казначейства України Кіровоградської області, Державне казначейство України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і суду відмовити.