Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночистовод" про застосування строку позовної давності, списання заборгованості, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що з 10 листопада 2004 року вона є власницею квартири АДРЕСА_1. З моменту придбання квартири, вона вчасно та у повному обсязі, відповідно до даних лічильника води, який встановлено ще в вересні 2003 році сплачує за послуги по водопостачанню та водовідведенню, що надаються відповідачем. Однак Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночистовод" (далі КП КГ "ХКОВ") незаконно зареєструвало в її квартирі одну особу, та щомісячно самовільно нараховує за це 11,1 куб. м. послуг з водовідведення, чим фактично збільшується сума витрат. Крім того відповідач необґрунтовано вимагає сплати боргу попереднього власника, ще до купівлі нею квартири.

Оскільки цими діями відповідачем порушуються її права, ОСОБА_6 просила суд застосувати трьохрічний строк позовної давності, списати заборгованість в розмірі 684 грн. 86 коп. та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивачки на користь Держави судовий збір у розмірі 250 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права та порушення норм матеріального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення, про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги представник КП КГ "ХКОВ" посилається на те, що судові рішення, на його думку, є законними і обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності заявлених позовних вимог ОСОБА_6, при цьому вирішуючи питання про розподіл судових витрат дійшов до висновку, що судовий збір на користь Держави підлягає стягненню з позивача відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93 (7-93) , згідно якого, при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 1700 грн. до 17000 грн. сплачується державне мито в розмірі 5 % від ціни позову.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Згідно з п. "ж" ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21 січня 1993 року – державне мито у розмірі 5 % ціни позову сплачується із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди при розгляді питань захисту честі та гідності, якщо ціна позову становить від 100 до 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Проте, відповідно до п. "д" ст. 3 вказаного Декрету державне мито із позовних заяв немайнового характеру складає 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (8 грн. 50 коп.).

Місцевий суд при вирішенні питання про стягнення судових витрат на це уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про стягнення з позивачки на користь Держави судовий збір у розмірі 5 % від суми заявлених вимог (250 грн.).

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на зазначені обставини уваги також не звернув та в цій частині належним чином не перевіривши доводів апеляційної скарги ОСОБА_6

Оскільки при вирішенні питання про стягнення судових витрат суди неправильно застосувавши норми процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України ухвалені судові рішення в цій частині змінити, зменшити розмір судового збору який підлягає стягненню з позивачки з 250 грн. до 8 грн. 50 коп.

В решті судові рішення ухвалені судами з додержанням норм матеріального й процесуального права та наведені в касаційній сказі доводи висновок судів у цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2011 змінити: зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_6 на користь Держави судового збору з 250 грн. до 8 грн. 50 коп.

В решті судові рішення залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.