Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Гончара В.П., Нагорняка В.А.,

Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" (далі – ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж") про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за затримку видачі трудової книжки, зобов’язання внести до трудової книжки зміни про дату звільнення, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" на посаді начальника ділянки. 25 серпня 2010 року позивач дізнався про своє звільнення 5 липня 2006 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивачу не було сплачено заробітної плати з жовтня 2005 року до 5 липня 2006 року, не було проведено повного розрахунку при звільненні, затримано видачу трудової книжки і завдано моральну шкоду. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" на користь ОСОБА_3: заробітну плату за період з 1 жовтня 2005 року до 5 липня 2006 року в розмірі 3 156 грн. 48 коп.; середній заробіток за затримку видачі трудової книжки з 5 липня 2006 року до 25 серпня 2010 року в розмірі 17 356 грн. 82 коп.; заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 серпня 2010 року до 11 березня 2011 року в розмірі 2 216 грн. 66 коп.; на відшкодування моральної шкоди - 1 тис. грн. Зобов’язано ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" змінити в трудовій книжці ОСОБА_3 дату звільнення з "05 липня 2006 р" на "25 серпня 2010 р"; у решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, відповідачем не надано підтвердження виплати позивачу заробітної плати за час роботи, а також не виконано обов’язку з видачі трудової книжки під час звільнення та з проведення остаточного розрахунку. З посиланням на п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (z0110-93) , змінено дату звільнення та зобов’язано відповідача внести відповідний запис до трудової книжки позивача.

Проте з такими висновками погодитись в повній мірі не можна.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що позивач з 12 січня 1988 року працював у ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж".

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2006 року з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість із заробітної плати за період з липня 2002 року до вересня 2005 року.

Наказом ВАТ "Кримспецсільгоспмонтаж" №11-к від 5 липня 2006 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. При звільненні позивача не ознайомлено з наказом про звільнення, не проведено остаточного розрахунку, не видано трудової книжки.

Позивач отримав трудову книжку з записом про звільнення 25 серпня 2010 року – в той же день, коли цей запис був внесений до трудової книжки.

ОСОБА_3 звернувся до суду 29 листопада 2010 року.

При постановленні рішення, суди дійшли висновку по наявність поважних причин пропущення позивачем строку, встановленого ст. 233 КЗпП України для звернення до суду за вирішенням трудового спору, при цьому строк обраховували з дня отримання позивачем трудової книжки, тобто з 25 серпня 2010 року. При вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду, судами не враховано, що за змістом ст. 233 КЗпП України містить різні строки на звернення до суду за вирішенням різних категорій трудових спорів і початок відліку таких строків закон пов’язує з різними обставинами, а саме: працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Вирішуючи питання про поновлення строку на звернення до суду, необхідно з’ясовувати, за захистом якого порушеного права звертається працівник та, відповідно, від якої обставини слід відраховувати строк звернення до суду за вирішенням такої вимоги і яка тривалість цього строку у відповідності до названої статті закону.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 5 липня 2006 року до 25 серпня 2010 року в розмірі 17 356,82 грн. та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 серпня 2010 року до 11 березня 2011 року в розмірі 2216,66 грн., судами не встановлювалось, чи перебував позивач у день звільнення на роботі, чи звертався він в той же день, чи пізніше з вимогою про розрахунок та про видачу трудової книжки, та чи відмовляв йому відповідач у видачі трудової книжки та проведенні розрахунку, оскільки дата звільнення 25 серпня 2010 року була встановлена тільки під час ухвалення судового рішення, і враховуючи такий спосіб встановлення дати звільнення, чи мав можливість відповідач виконати вимоги ст. ст. 47, 116 КЗпП України.

Змінюючи дату звільнення, суди виходили з того, що у відповідності до п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України та Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року (z0110-93) , власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Датою звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. При цьому судом не встановлено, чи була вина відповідача у несвоєчасній видачі трудової книжки позивачу, де перебувала трудова книжка позивача з дня звільнення, тобто з 5 липня 2006 року, до дня внесення у неї запису про звільнення – 28 серпня 2010 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки під час розгляду справи судом в порушення норм процесуального права не встановлено всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, тому постановлені в справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кримспецсільгоспмонтаж" задовольнити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.