Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Штелик С.П.,

Суддів: Дем’яносова М.В., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Касьяна О.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, договорів відновлюваної та невідновлювальної кредитної лінії, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє за довіреністю від імені відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2011 року, -

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, у якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 19 грудня 2007 року та додаткової угоди до нього від 3 червня 2008 року, за якими ОСОБА_4 виступає майновим поручителем СФГ "Статус" і передав в іпотеку будинок АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 19 грудня 2007 року ОСОБА_4, як голова селянського фермерського господарства "Статус" уклав з ВАТ "Державний ощадний банк України" договір кредиту та за її згодою передав весь будинок в іпотеку.

Угоди укладені з порушенням вимог діючого законодавства порушують її права та права неповнолітнього сина, оскільки будинок є їх спільною сумісною власністю, а вона не давала згоди на передачу будинку в іпотеку, крім того, будинком користується неповнолітня дитина, а угоди укладені без згоди органу опіки і піклування, тому звернулась до суду з цим позовом.

22 грудня 2010 року рішенням Болградського районного суду Одеської області, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково, а договір іпотеки визнано недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати судові рішення суду першої і апеляційної інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні договору іпотеки були порушені вимоги діючого законодавства, оскільки будинком користувався неповнолітній син ОСОБА_4, а договір укладено без згоди органу опіки і піклування, що є підставою для визнання його недійсним.

З такими рішеннями погодитись не можна, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 1995 року, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

18 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" і СФГ "Статус" в особі голови господарства ОСОБА_4 укладені договори відновлювальної кредитної лінії та договір невідновлювальної кредитної лінії, за якими СФГ "Статус" надано кредит в сумі 350000 грн.

19 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_4, за письмовою згодою ОСОБА_3 укладений договір іпотеки будинку АДРЕСА_2, власність на який зареєстровано за ОСОБА_4

На момент укладення договору в будинку був зареєстрований ОСОБА_4 та доказів про користування будинком іншими особами не було.

Позивачка вважає, що договір іпотеки укладено з порушенням вимог діючого законодавства, що порушує права її неповнолітнього сина на користування будинком, звернулась в суд з цим позовом.

У відповідності з вимогами ст. 176 ч. 2 Сімейного кодексу України ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 405 ЦК Управа батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом, діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Зробивши висновок про те, що договір іпотеки порушує права неповнолітнього сина на користування будинком, суд не врахував тих обставин, що згідно з наданими ОСОБА_4 документами, що необхідні для укладення договору іпотеки, власником і єдиним користувачем будинку був він.

Надаючи нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки, ОСОБА_3 зазначила, що вона мешкає у АДРЕСА_1, що також підтверджується копією її паспорта.

Доказів про те, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_3 і її неповнолітній син користувались переданим в іпотеку будинком у справі немає, оскільки в цьому будинку вони зареєстровані та користуються ним тільки з 2 березня 2010 року.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема фотокопією частини домової книги, довідкою виконкому Болградської міської ради від 10 грудня 2010 року, довідкою дитячої консультації Болградської ЦРЛ.

Отже, договір іпотеки укладено у відповідності з вимогами діючого законодавства і при його укладенні не були порушені права позивачки та її неповнолітнього сина, тому підстав передбачених ч. 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України для задоволення позову немає.

Посилання суду на ті обставини, що батьки не мали права укладати договір іпотеки без згоди органу опіки і піклування є безпідставним, оскільки договір не зачіпає прав та інтересів дитини.

Суди неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють ці відносини, ухвалили помилкові рішення, які потрібно скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

За таких обставин, касаційну скаргу потрібно задовольнити рішення Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2011 року скасувати, а ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 343, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє за довіреністю від імені відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", задовольнити.

рішення Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, договорів відновлюваної та невідновлювальної кредитної лінії - відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.