Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2011 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ним та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 2 липня 2007 року за реєстровим номером 4259. Оскільки відповідачі не звільняють будинку, не знімаються з реєстраційного обліку, позивач суд виселити останніх з належного йому на праві власності будинку та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2011 року позов задоволений. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового приміщення будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення. Зобов’язано ВГІРФО Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області зняти останніх з реєстрації за зазначеною адресою.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасоване. Ухвалене нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення прозову суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Відповідачі, колишній власник та члени його сім’ї, в добровільному порядку не виселились з вищезазначеного будинку, їх проживання у будинку перешкоджає ОСОБА_1 користуватись належним йому майном.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів на підставі ст. 391 ЦК України, однак зазначена норма закону не передбачає виселення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції на увагу не заслуговують.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обґрунтовував свої позовні вимоги саме необхідністю захисту права його приватної власності власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів.

З матеріалів справи вбачається що на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 2 липня 2007 року за реєстровим номером 4259, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Саме через те, що після укладення договору відповідачі не звільнили будинок, не знялися з реєстраційного обліку, позивач звернувся до суду за захистом права власності.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Право члена сім’ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що проживання відповідачів та їх реєстрація в зазначеному будинку, який належить на праві приватної власності позивачу, перешкоджає останньому в користуванні та розпорядженні належним йому майном, тому позовні вимоги про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів підлягають задоволенню

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатися законним та обґрунтованим та відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 3 серпня 2011 року скасувати.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.