Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,

Нагорняка В.А., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Олімпекс ЛТД" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання права власності на квартири, зобов’язання звільнити і передати квартири та стягнення штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року,

У квітні 2005 року ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" звернулося до суду з позовом про зобов’язання ОСОБА_3 укласти договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1, посилаючись на те, що між ними 11 жовтня 2004 року укладені два попередні договори купівлі-продажу, за умовами яких (з урахуванням умов додаткових угод від 6 листопада 2004 року) до 31 березня 2005 року відповідач зобов’язувався укласти договори купівлі-продажу зазначених квартир, проте від виконання своїх зобов?язань ухиляється.

У вересні 2005 року ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" доповнило свій позов вимогою про стягнення із ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1 млн.грн відповідно до п.2 попередніх договорів за умисне ухилення від укладення договорів купівлі-продажу, підтвердженням якого товариство вважало звернення ОСОБА_4 до суду у квітні 2005 року з позовом про визнання недійсним вказаних попередніх договорів та оскарження ОСОБА_3 у квітні 2005 року ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

У вересні 2006 року ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД", змінивши предмет позову, пред’явило позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за товариством права власності на квартири АДРЕСА_1 і стягнення із ОСОБА_3 штрафу за невиконання зобов’язань за попередніми договорами. Зазначало, що у квітні 2006 року вартість квартир товариство ОСОБА_3 сплатило, проте останній зобов'язання не виконав, тому є підстави для стягнення штрафу.

Позовні вимоги товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Олімпекс ЛТД" остаточно викладені у заяві, що складена 20 грудня 2007 року і подана до суду 21 грудня 2007 року, за якою товариство, звернувшись з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просило визнати за товариством право власності на квартири АДРЕСА_1, зобов’язати відповідачів звільнити та передати ці квартири товариству та стягнути із ОСОБА_3 штраф за невиконання зобов’язань за попередніми договорами у розмірі 1 млн. грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало на обставини, наведені вище, і зазначало, що зобов'язання за попередніми договорами товариством виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_3 від укладення договорів купівлі-продажу відмовився і 10 листопада 2006 року продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 у порушення прав позивача.

Посилаючись на викладене, а також на те, що пунктом другим попередніх договорів передбачена сплата стороною, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основних договорів, іншій стороні штрафу у розмірі 500 тис. грн. за кожний договір, ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" просило позов задовольнити у повному обсязі.

У листопаді 2006 року ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" пред’явило позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 10 листопада 2006 року між ОСОБА_3 (за згодою ОСОБА_4) та ОСОБА_5 Позивач, вважаючи договір таким, що порушує публічний порядок, зазначав, що товариство в установленому законом порядку набуло право власності на спірну квартиру, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не маючи права продажу, розпорядилися нею, не попередивши покупця про право третіх осіб на квартиру.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21 грудня 2007 року справа за позовом ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності і стягнення штрафу об?єднана в одне провадження зі справою за позовом ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2008 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 6 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року, позов ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" задоволено частково.

Визнано за товариством право власності на квартири АДРЕСА_1; зобов’язано ОСОБА_5 звільнити та передати товариству квартиру АДРЕСА_1; зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнити і передати товариству квартиру АДРЕСА_1; стягнуто із ОСОБА_3 на користь позивача штраф у розмірі 1 млн. грн. У задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач виконав свої зобов?язання за попередніми договорами, набув право власності на квартири АДРЕСА_1 та підставно витребовує у ОСОБА_5 квартиру № 1, так як ОСОБА_3 не мав права її відчужувати. Стягнення із ОСОБА_3 штрафу суди мотивували невиконанням останнім зобов'язань за попередніми договорами. Вважаючи договір купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року нікчемним, у визнанні його недійсним суди відмовили.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ВКФ "Олімпекс-ЛТД" укладені попередні договори, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровані під №№ 9649, 9650, відповідно до яких сторони зобов’язались до 31 грудня 2004 року укласти договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1.

6 листопада 2004 року між цими ж сторонами укладено додаткові угоди до попередніх договорів від 11 жовтня 2004 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровані за №№ 11266, 11267, відповідно до яких сторони внесли зміни до п.1 цих договорів і зобов’язувалися укласти договори купівлі-продажу до 31 березня 2005 року.

За змістом ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Нотаріально посвідчені основні договори протягом встановленого сторонами попередніх договорів укладені не були, тому зобов?язання, встановлені цими договорами, припинилися 1 квітня 2005 року.

Ні ст. 635 ЦК України, ні ст.611 цього Кодексу не передбачають такого правового наслідку порушення взятого на себе у попередньому договорі зобов'язання щодо укладення основного договору як визнання права власності у судовому порядку. Відновлення прав позивача шляхом визнання права власності на спірні квартири та їх витребування від відповідачів є помилковим і таким, що зроблений через неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом другим попередніх договорів передбачено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням або неукладенням основного договору, а також сплатити штраф у розмірі 500 000 грн за кожним договором.

Отже, позивач, вимагаючи сплати штрафу, мав надати докази вчинення ОСОБА_3 відповідних дій чи його бездіяльності, які б підтверджували необґрунтоване ухилення останнього від укладення основних договорів, вчинених у межах строку, встановленого сторонами для їх укладення.

Звертаючись з вимогою про стягнення штрафу, позивач на обставини, що свідчать про необґрунтоване ухилення ОСОБА_3 від укладення основних договорів купівлі-продажу в межах встановлених строків, не вказав, належних та допустимих доказів не надав.

Саме по собі неукладення сторонами основних договорів за відсутності встановленої судами вини ОСОБА_3 у їх неукладенні не є підставою для покладення такої відповідальності на останнього.

Факт одержання ОСОБА_3 від ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" у червні 2006 року оплати, передбаченої попередніми договорами, не впливає на правовідносини сторін за вказаними попередніми договорами, так як зобов'язання, встановлені ними, припинені з 1 квітня 2005 року.

Обґрунтовуючи відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, суди виходили з його нікчемності.

Такий висновок не відповідає змісту укладеного сторонами договору та суперечить вимогам закону.

Стаття 228 ЦК України визначає нікчемним (таким, що порушує публічний порядок) правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Доказів, які б свідчили про таке спрямування договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, позивачем не надано. Право продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 з урахуванням викладеного вище не спростовано.

Наведене свідчить про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального закону, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позивачеві у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_3, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року про відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року підлягає скасуванню відповідно до ч.2 ст. 348 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 336, 341, 348, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2008 року і ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Олімпекс ЛТД" у задоволенні позову відмовити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року про відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 скасувати.

рішення оскарженню не підлягає.

недійсність договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" посилалось на порушення таким договором публічного порядку та проведення відчуження особами, які такого права не мали.

У пункті 18 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив: нікчемними правочинами є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Договір купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, публічним не є ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД"

Доказів, які б свідчили про публічність, недійсність договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД"

зобов'язання за попередніми договорами не припинені і позивачем виконані, тому останній має право вимагати від боржника передачі йому у власність відповідної речі. Так як квартира АДРЕСА_1 відчужена ОСОБА_5 особою, яка не мала на це права, права ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" суд захистив шляхом віндикації. Вважаючи договір купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року нікчемним, у визнанні його недійсним суд відмовив, а за невиконання ОСОБА_3 взятих зобов'язань з укладення договорів купівлі-продажу стягнув з нього на користь позивача штраф у розмірі 1 млн.грн.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що 11 жовтня 2004 року між ОСОБА_3 та ТОВ "ВКФ "Олімпекс-ЛТД" укладені попередні договори, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровані під №№ 9649, 9650, відповідно до яких сторони зобов’язались до 31 грудня 2004 року укласти договори купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1.

Пунктом другим зазначених попередніх договорів передбачено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням або неукладенням основного договору, а також сплатити штраф у розмірі 500 000 грн за кожним договором.

6 листопада 2004 року між цими ж сторонами укладено додаткові угоди до попередніх договорів від 11 жовтня 2004 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровані за №№ 11266, 11267, відповідно до яких сторони внесли зміни до п.1 цих договорів і зобов’язувалися укласти договори купівлі-продажу до 31 березня 2005 року.

За видатковими касовими ордерами ОСОБА_3 отримав від ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" 1 568 248 грн28 коп, проте свої зобов?язання не виконав, тому суди вважали обґрунтованими вимоги про стягнення з нього штрафу на користь позивача, а встановлені вище обставини – підставою для кредитора за правилами ст. 620 ЦК України витребувати квартиру від боржника.

Також судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року ОСОБА_3 відчужена ОСОБА_5 Не вважаючи ОСОБА_3 на час вчинення такого правочину власником квартири АДРЕСА_1, суди відповідно до правил ст. 388 ЦК України витребували від набувача таке майно.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого у реєстрі за № 6827, суди вважали, що такий договір порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав позивача, тому є нікчемним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

За змістом ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріально посвідчені основні договори ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Олімпекс ЛТД" укладені не були, тому зобов'язання, встановлені попередніми договорами, припинилися 1 квітня 2005 року.

Законодавець не передбачає набуття стороною права власності на об’єкт нерухомого майна за укладеним попереднім договором, тому правові підстави для визнання за ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" права власності на об'єкти нерухомого майна та витребування його від відповідачів відсутні.

Обґрунтовуючи недійсність договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" посилалось на порушення ним публічного порядку.

Стаття 228 ЦК України визначає нікчемним (таким, що порушує публічний порядок) правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У пункті 18 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив: нікчемними правочинами є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Договір купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, публічним не є ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД"

Доказів, які б свідчили про публічність, недійсність договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД"

Встановлені судами обставини про нікчемність правочину не свідчать.

Наведене свідчить про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального закону, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позивачеві у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_3, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року про відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 люто

Відчуження ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року квартири АДРЕСА_1

за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року ОСОБА_3 відчужена ОСОБА_5

Не вважаючи ОСОБА_3 на час вчинення такого правочину власником квартири АДРЕСА_1, суди відповідно до правил ст. 388 ЦК України витребували від набувача таке майно.

Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

У квітні 2006 року за видатковими касовими ордерами ОСОБА_3 отримав від ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" 1 568 248 грн28 коп, проте свої зобов?язання не виконав, тому суди вважали обґрунтованими вимоги про стягнення з нього штрафу на користь позивача, а встановлені вище обставини – підставою для кредитора за правилами ст. 620 ЦК України витребувати квартиру від боржника.

Також судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року ОСОБА_3 відчужена ОСОБА_5 Не вважаючи ОСОБА_3 на час вчинення такого правочину власником квартири АДРЕСА_1, суди відповідно до правил ст. 388 ЦК України витребували від набувача таке майно.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованого у реєстрі за № 6827, суди вважали, що такий договір порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав позивача, тому є нікчемним.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

За змістом ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріально посвідчені основні договори ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Олімпекс ЛТД" укладені не були, тому зобов?язання, встановлені попередніми договорами, припинилися 1 квітня 2005 року.

Законодавець не передбачає набуття стороною права власності на об’єкт нерухомого майна за укладеним попереднім договором, тому правові підстави для визнання за ТОВ "ВКФ "Олімпекс ЛТД" права власності на об?єкти нерухомого майна та витребування його від відповідачів відсутні.

го 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року підлягає скасуванню відповідно до ч.2 ст. 348 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.336, 341, 348, 346 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Олімпекс ЛТД" у задоволенні позову відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.