Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2013 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2012 року об 11.50 год. у м. Одесі по вул. Приморській, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_4, який керував автомобілем "Хюндай", реєстраційний номер НОМЕР_1, був пошкоджений автомобіль марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому, яким керував водій ОСОБА_5

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 30 січня 2012 року, сума заподіяного позивачу збитку, завданого ушкодженням автомобіля "Тойота", становить 78 503 грн. 22 коп. Частина заподіяного матеріального збитку у межах ліміту відповідальності страховика, у сумі 50 тис. грн. була відшкодована йому страховою компанією, тобто невідшкодованою залишилася сума матеріального збитку у розмірі 28 503 грн. 22 коп.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 28 503 грн. 22 коп., моральну шкоду 10 тис. грн., витрати на правову допомогу у сумі 4 тис. грн., а також судовий збір у сумі 499 грн. 30 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 12 390 грн. 53 коп., моральну шкоду у сумі 5 тис. грн., судовий збір у сумі 499 грн. 30 коп., а також витрати на отримання правової допомоги у сумі 4 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 25 486 грн., моральну шкоду у розмірі 2 500 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із того, що згідно ст. ст. 1188, 1194 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума матеріального збитку, не покрита страховим відшкодуванням, а саме 12 390 грн. 53 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та ухвалюючи у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того,що розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача визначається за правилами ст. 1194 ЦК України, тобто є різницею між фактичним розміром шкоди - 75 486 грн. і розміром страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією - 50 тис. грн. та становить - 25 486 грн. Сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, повинна бути зменшена до 2 500 грн.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 13 січня 2012 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Хюндай", державний номер НОМЕР_1, у м. Одесі по вул. Приморській, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "Тойота", державний номер НОМЕР_3. У результаті зіткнення, автомобіль "Тойота", що належить ОСОБА_3, отримав механічні пошкодження.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2012 року встановлена вина ОСОБА_4 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, за що останній був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а. с. 5).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", що вбачається з полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України № АВ/1475634 від 17 грудня 2011 року (а. с. 66).

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 8933 від 05 лютого 2013 року, сума заподіяного позивачеві збитку, у зв'язку з ушкодженням автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_3, становить 75 486 грн. (а. с. 90-104).

На підставі вказаного висновку страховою компанією здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 50 тис. грн.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентується ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місяця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи Моторно транспортне страхове бюро України.

Положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися про відшкодування шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до звіту № 01049 автотоварознавчого дослідження від 30 січня 2012 року дійсна (ринкова) вартість автомобіля на момент ДТП становила 78 503 грн. 22 коп., вартість відновлювального ремонту склала 88 000 грн. 46 коп. Відповідно розмір заподіяної шкоди приймається у сумі 78 503 грн. 22 коп. (а. с. 10-15).

З висновку судової автотоварознавчої експертизи № 8933 від 05 лютого 2013 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля "Тойота" на момент ДТП 75 486 грн., повна вартість відновлювального ремонту цього автомобіля складає 91 566 грн. 70 коп.

Відновлювальному ремонту автомобіль "Тойота", державний номер НОМЕР_3 підлягає, однак його відновлення не є економічно обґрунтованим. Відповідно розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля "Тойота" державний номер НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження у ДТП визначається в розмірі вартості автомобіля до ДТП.

Ринкова вартість з урахуванням пошкоджень (остаточна вартість) автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_3, внаслідок його пошкоджень при ДТП 13 січня 2012 року (залишкова вартість) визначається у розмірі 38 744 грн. (а. с. 90-96).

Оскільки власник автомобіля не погодився із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, пошкоджений автомобіль залишився у ОСОБА_3, йому підлягала відшкодуванню тільки різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, тобто - 39 759 грн. 22 коп. (78 503 грн. 22 коп. - 38 744 грн.).

З позовної заяви вбачається, що страхова компанія, в якій застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_4, виплатила йому 50 тис. грн., тому висновки судів про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди не відповідає вимогам закону.

Суди на наведене уваги не звернули, не врахували, що позивач не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, пошкоджений автомобіль залишився в його користуванні, не взяли до уваги, що висновком судової автотоварознавчої експертизи № 8933 від 05 лютого 2013 року встановлена вартість залишків пошкодженого транспортного засобу, не встановили дійсний розмір шкоди, заподіяної позивачу та не визначилися із тим, який порядок обчислення її розміру підлягав застосуванню з урахуванням наведених вище положень закону.

Оскільки у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суди не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.