Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2011 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 відомості про те, що він є батьком дитини, зобов’язати органи РАЦС внести відповідні зміни та видати нове свідоцтво про народження, анулювавши старе.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 12 червня 1992 року по 04 липня 2006 року перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - син ОСОБА_8, про що в книзі записів актів громадського стану про народження Дівичківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області 13 лютого 1998 року зроблено актовий запис за № 1.

В подальшому, йому стало відомо, що у період часу з 1996 року по 1999 рік, перебуваючи з ним у шлюбі, під час їх спільного проживання, відповідачка зустрічалась з іншим чоловіком та підтримувала статеві стосунки. Після того, як позивачу стали відомі ці факти та обставини, між ними почали виникати сварки, і з липня 2006 року сторони стали проживати окремо.

Позивач вважає, що не є батьком ОСОБА_5, тому просив задовольнити його позов у повному обсязі.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виключив з актового запису №1 від 13 лютого 1998 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, складеного Дівичківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області, відомості про батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Зобов’язано орган РАЦС внести відповідні зміни до зазначеного актового запису.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2011 року скасовано рішення місцевого суду та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_9, ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити без зміни рішення Києво-Святошинського районного суду від 12 грудня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, посилається на неповне з’ясування обставин, які мають значення для вирішення спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_3 з 12 червня 1992 року по 04 липня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у подружжя народилася донька ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 народила сина - ОСОБА_9, про що в книзі записів актів громадського стану про народження Дівичківської сільської ради Переяслав - Хмельницького району Київської області 13 лютого 1998 року зроблено актовий запис за № 1.

Згідно зі ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 133 зазначеного Кодексу, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік — батьком дитини.

Статтею 136 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст. 122 цього кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка по справі - мати дитини, сама в судовому засіданні підтвердила відсутність кровного споріднення між позивачем та дитиною, тобто визнала позов.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що сторони не надали доказів того, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_5, а геноскопічна експертиза судом не призначалась, оскільки сторони з таким проханням до суду не звертались.

Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах.

Так, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз'яснено, що предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Разом з тим, визнання ОСОБА_4 того факту, що ОСОБА_3 не є батьком дитини, не свідчить про відсутність генетичного (кровного) зв"язку позивача з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10, який на підставі довіреності представляв інтереси ОСОБА_3, заявлялось клопотання про проведення судово-генетичної експертизи для з’ясування питання, чи є останній батьком народженої ОСОБА_4 дитини - ОСОБА_5 (а.с.20).

Однак, питання щодо призначення такої експертизи, згідно з вимогами ст..143 ЦПК України (1618-15) , місцевим судом вирішено не було.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на зазначені порушення закону судом першої інстанції уваги не звернув, при цьому зазначив, що з таким клопотанням до суду сторони навіть не звертались.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, зроблені з порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.